Кукліна Ніна Костянтинівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кукліна Ніна Костянтинівна

КУКЛІНА́ Ніна Костянтинівна (07(20). 01. 1915, м. Нерчик Читин. обл., нині Забайкал. краю, РФ – 1995, Київ) – співачка (лірико-колоратур­не сопрано), педагог. Проф. (1977). Нар. арт. Казах. РСР (1947). Лауреат Всесоюз. конкурсу вокалістів (Москва, 1939). Закін. Держ. муз.-пед. ін-т ім. Гнесіних (Москва, 1949). У 1929–31 – студент­ка та піаніст-концертмейстер муз.технікуму у м. Перм (РФ). Згодом була солісткою Сх.-Си­бір. опери (1931–41) та радіо (1934–35) у Іркутську (РФ), опер. театрів у Пермі (1938–39), ім. К. Стані­славського у Москві (1939–41), ім. Абая в Алма-Аті (нині Алмати, 1941–48), де організувала студію підвищення кваліфікації опер. артистів; водночас 1945–58 викладала в Алма-Атин. консерваторії: від 1947 – зав. каф. вокалу, від 1957 – доц. 1954 – радник-педагог Нар. опери, організатор Опер. театру в Албанії (Тирана); 1956–58 – педагог-консультант при Центр. китай. консерваторії (Пекін, Тянцзин, Шанхай). 1958–87 – доц. каф. сольного співу Київ. консерваторії. Серед уч­нів – М. Кондратюк, нар. арт. Казах. РСР Ф. Аммухамедова, Ш. Бейсекова, засл. арт. Казах. РСР С. Бадаєва, З. Досимшанов, Г. Никифорова, засл. арт. Білорусі В. Каврус. Партії: Антоніда, Людмила («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Марфа, Снігуронька, Волхова («Ца­рева наречена», «Снігуронька», «Садко» М. Римського-Корсакова), Мажен­ка («Продана наречена» Б. Сметани), Ро­зіна («Севільський цирульник» Дж. Россі­ні), Віолетта, Джильда, Дездемона («Тра­віата», «Ріґолетто», «Отелло» Дж. Вер­ді), Мімі, Чіо-Чіо-сан («Богема», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Маргарита («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Лакме (однойм. опера Л. Деліба), Джульєтта, Маргарита («Ромео і Джульєтта», «Фауст» Ш. Ґуно).

Літ.: Михайлова Т. Виховання співаків у Київській консерваторії. Хроно­логіч­ний огляд з 1863 по 1963 рік. К., 1970; Сац Н. Новеллы моей жизни. Т. 1. Мос­ква, 1984; Антонюк В. Традиції української вокальної школи. Микола Кон­дра­тюк. К., 1998.

В. Г. Антонюк

Стаття оновлена: 2016