Кукша - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кукша

КУ́КША (Величко Кузьма Кирилович; 12(24). 01. 1875, с. Арбузинка, нині смт Микол. обл. – 24. 12. 1964, Одеса) – церковний діяч РПЦ. 1895 відвідав Єрусалим і г. Афон (Греція). Від 1896 був проскурником у Свято-Пантелеймонів. монастирі на Афоні. Згодом постриж. у рясофор з іменем Костянтин, 23 березня 1904 постриж. у ченці з іменем Ксенофонт. 1913–32 ніс послух у Києво-Печер. Свято-Успен. лаврі. Під час 1-ї світ. війни служив братом милосердя в сан. потязі Київ–Львів. 8 квітня 1931 прийняв постриг у велику схиму з іменем Кукша, 3 травня 1934 рукопоклад. у сан ієромонаха. 28 квітня 1938 заарешт., 26 вересня того ж року засудж. до 5-ти р. позбавлення волі, покарання відбував у с. Вільма, 1943 на 3 р. засланий до м. Кунгур (обидва – Перм. обл., РФ). Після звільнення від 1947 перебував у Києво-Печер. Свято-Успен. лаврі, де 1948 рукопоклад. у сан схиігумена. 1951 перевед. до Почаїв. Свято-Успен. лаври (Терноп. обл.), 1957 – до Хреща­тиц. Свято-Іоанно-Богослов. монастиря (Заставнів. р-н Чернів. обл.), 1960 – до Свято-Успен. монастиря в Одесі. 1994 причислений до лику святих УПЦ МП, в Одес. Свято-Успен. обителі 2009 на його честь освячено нижній храм.

Літ.: Канонизация Одесских святых. 1995; Житие преподобного Кукши Одес­ского. 1996 (обидві – Одеса).

Л. І. Саєнко, О. В. Власенко

Стаття оновлена: 2016