КУЛА́ГІН Микола Михайлович (Кулагин Николай Михайлович; 07(19). 01. 1860, с. Шиловичі, нині Смолен. обл., РФ — 01. 03. 1940, Москва) — російський зоолог, ентомолог. Доктор зоології (1895), член-кореспондент АН СРСР (1913), академік ВАСГНІЛ (1935), АН Білоруської РСР (1934). Заслужений діяч науки РСФРР (1932). Закін. Моск. університет (1884), де від­тоді й працював: 1889–94 — хранителем музею. 1886 пере­бував у наук. від­ряджен­ні, зокрема збирав матеріали з мор. фауни у Криму. Водночас від 1890 — директор Моск. зоол. саду; від 1894 — у Моск. с.-г. ін­ституті: від 1895 — професор кафедри зоології, як пом. дир. Ін­ституту об­стоював його само­стійність. 1911 на знак протесту проти незакон. дій міністра нар. освіти Л. Кассо разом з ін. викл. звільнився з Моск. університету, поновився 1919, у 1925–40 — завідувач кафедри ентомології; 1912–22 — проф. і декан природн.-істор. циклу Університету ім. А. Шанявського; 1918–31 — завідувач від­ділу приклад. зоології Політех. музею. Від 1906 за­ймався природо­охорон. діяльністю, зокрема очолював спец. екс­педицію у Біловез. пущу з метою ви­вче­н­ня причин скороче­н­ня чисельності біловез. зубрів; 1917 був спів­організатором Моск. товариства охорони природи; 1921 у складі комісії моск. учених брав участь у нараді укр. Наркомзему з питань охорони заповід­ника «Асканія-Нова»; порушив пита­н­ня про необхідність створе­н­ня все­союз. позаві­дом. природо­охорон. органу, спец. мислив. госп-в, нових заповід­ників і заказників, ферм для роз­веде­н­ня хутр. звірів та ін. Ви­вчав анатомію і гістологію паразитич. червів, комах, ре­продуктив. органів хребетних, фауну солоних озер, фізіологію старі­н­ня, явище зимової сплячки, пита­н­ня, повʼяз. з теоріями еволюції, походже­н­ня домаш. тварин, вимира­н­ня видів. Значна кількість наук. праць присвяч. про­блемам бджільництва. Головний редактор журналу «Рус­ский пчеловод­ный листокъ» (від 1902). Очолював Всесловʼян. спілку бджо­лярів.