Кулаков Олексій Геннадійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулаков Олексій Геннадійович

КУЛАКО́В Олексій Геннадійович (08. 06. 1967, Харків) – живописець. Чоловік Н. Папірної. Засл. худож­ник України (2003). Чл. НСХУ (1999). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1995; викл. А. Константинопольський, В. Сизиков, О. Хмельницький), де й працював до 1997 викл. каф. академ. живопису. На твор. роботі. У класич. манері створює істор., батал. полотна. Учасник всеукр. та міжнар. мист. виставок від 1993. Персон. – у С.-Пе­тер­бурзі (2009), Радомишлі (Житомир. обл., 2011). Окремі роботи зберігаються у Держ. істор.-культур. музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім» (м. Новгород-Сіверський Черніг. обл.), Музеї боротьби за незалежність (Скоп’є).

Тв.: «Дарування волі» (1995), «Запо­розький суд» (1996), «Старий чернець» (1997), «Битва князя Ігоря» (1998), «Слово про князя Ігоря» (1999), «Кумири» (2000), «Державотворення», «Від­родження» (обидва – 2001), «Викрадення України» (2003), «Антоній та Феодосій Печерські» (2004), «Ґрюнвальдська битва» (2008), «Битва на Мечкиному камені», «І. Малишевський» (обидва – 2010); розпис плафона «Правосуддя» (центр. зал Верхов. Суду України, Київ, 2007).

Літ.: Личковах В. Олексій Кулаков: Лі­­тописні образи України // ОМ. 2002. № 1.

П. В. Нестеренко

Стаття оновлена: 2016