Кулаковський Юліан Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулаковський Юліан  Андрійович

КУЛАКО́ВСЬКИЙ Юліан Андрійович (13(25). 07. 1855, м. Поневеж Ковен. губ., нині Паневежис, Литва – 21. 02. 1919, Київ) – філолог, візантиніст, археолог. Д-р римської сло­весності (1888), чл.-кор. РАН (1906). Чл. Рос. археол. т-ва (1890), Одес. т-ва історії та старожитностей (1891). Закін. Моск. ун-т (1876). Стажувався у Бонн., Берлін. і Тюбінґен. ун-тах (1878–80). Від 1881 працював в Ун-ті св. Володимира у Києві: від 1884 – екстраординар., від 1888 – ординар., від 1912 – позаштат. проф. каф. класич. філології, водночас 1890–1906 – секр. істор.-філол. ф-ту. 1908–19 – голова Істор. т-ва Нестора-літописця. Учасник 6–15 Всерос. ар­­хеол. з’їздів, Міжнар. конгресів дослідників історії у Римі (1903) та Берліні (1908). Один із ініціаторів створення Київ. т-ва охорони пам’яток старовини та мист-ва (1910). Досліджував ар­хеол. пам’ятки Пн. Причор­но­мор’я, зокрема Боспор. царства, Ольвії, Пантікапея, Херсонеса Таврійського; візант. пам’ятки воєн. літ-ри; переклав низку джерел з історії Візантії.

Пр.: Надел ветеранов землей и воен­ные поселения в Римской империи. К., 1881; Прошлое Тавриды: Краткий исторический очерк. К., 1906; 1914; 2002; История Византии. Т. 1–3. К., 1910–15; С.-Пе­тербург, 1996; 2003; Император Фока. К., 1914; История римской литературы от начала Республики до начала Империи в конспективном изложении. К., 2005.

Літ.: Юлиан Андреевич Кулаковский (1855–1919): Библиогр. указ. к 80-летию со дня смерти. 1999; Матвеева Л. Юлиан Кулаковский. 2002; Пучков А. А. «Люблю преподавание и живу собственно этим»: Навколокар’єрні плітки про Юліана Кулаковського у 1901–1902 роках // Схід і діалог цивілізацій. До ювілею Ю. Кочубея: Зб. наук. статей. 2012 (усі – Київ).

Л. В. Матвєєва

Стаття оновлена: 2016