Кулевча - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулевча

КУЛЕ́ВЧА (1946–95 – Колісне) – село Саратського району Одеської області. Кулевчан. сільс. раді підпорядк. с. Костянтинівка. Знаходиться на р. Хаджидер (впадає в озеро-лиман Хаджидер, бас. Чорного моря), за 120 км від обл. центру, за 22 км від райцентру, за 13 км від автомагістралі Одеса–Ізмаїл і за 1 км від однойм. залізнич. станції. Пл. сільради 133,97 км2, з них К. – 5,6 км2, Костянтинівки – 0,5 км2. За переписом насел. 2001, у К. проживали 4032, у Костянтинівці – 220 осіб; станом на 2016 – відповідно 4065 і 185 осіб; переважно болгари (94 %), а також українці, росіяни, молдовани, ґаґаузи та німці. Засн. 1830 переселенцями з с. Кюлевча у Болгарії (нині Шумен. обл.) на місці турец.-татар. поселення Одабас. Під час рос.-турец. війни 1828–29 тут рос. військо здобуло перемогу. У боях з турец. військом брала участь й значна кількість болгар. 1835 мешкали 389, 1859 – 921, 1870 – 1401, 1875 – 1443, на поч. 20 ст. – понад. 2 тис. осіб. У 19 – на поч. 20 ст. – болгар. колонія, волос. центр Аккерман. пов. Бессараб. губ. 1867 збудовано млин, який сприяв екон. розвитку. На поч. 20 ст. функціонували метеорол. станція та церк.-парафіял. школа. Від січня 1918 до червня 1940 та від червня 1941 до серпня 1944 – під румун. окупацією. Від 1940 – у складі УРСР. 1940–41 у сх. частині села базувався рад. авіац. полк. У рад. період. у К. не вивчали укр. мову та історію України, а болгар. мову, історію, культуру та традиції намагалися нівелювати. Хоча село й перейменували на Колісне, однак місц. жит. продовжували вживати стару назву. У 1970-х рр. уперше за тривалий період почали контактувати родичі з с. Кюлевча у Болгарії та з К. Згодом були встановлені й партнер. відносини між кер-вом обох насел. пунктів. Нині працюють комбінат хлібопродуктів, нафтобаза. У К. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія сімей. медицини; відділ. ощадбанку. Збереглася церква св. Миколи Чудотворця (1879), яка нині є об’єктом паломництва православних з усієї України, а також Молдови, РФ та ін. пострад. країн. У її дворі – один з уклін. хрестів, встановлених з 4-х сторін України (також у м. Чорнобиль Київ. обл., с. Старий Почаїв Кременец. р-ну Терноп. обл. і с. Бірки Зміїв. р-ну Харків. обл.). Усі уклінні хрести виготовлені з мореного дуба віком понад 1,3 тис. р.; якщо їх поєднати на карті, то сформується уявний прямий великий хрест. У церкві – кілька унікал. ікон. У К. встановлено пам’ят. знак першим поселенцям (на честь 180-річчя заснування села), меморіал рад. воїнам-визволителям і пам’ят. знак 11-ти льотчикам 8-го гвардій. авіац. полку, які загинули під час 2-ї світ. війни, у Костянтинівці – обеліск Слави 9-ти воїнам-землякам. Із К. пов’язані життя та діяльність учасника вій­ни в Афганістані, Героя Рад. Союзу М. Кременіша, краєзнавця, автора 7-ми худож. і публіцист. книг Д. Караулана, художників С. Домусчи (канд. богослов’я) та І. Златова.

Літ.: Караулан Д. И. Село Кулевча. Прошлое и настоящее. О., 2009.

М. М. Попов

Стаття оновлена: 2016