Кулець Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулець Іван Васильович

КУЛЕ́ЦЬ Іван Васильович (24. 06. 1880, с. Холуєв, нині Вузлове Радехів. р-ну Львів. обл. – 11. 03. 1952, Прага) – живописець, скульп­тор і педагог. Навч. у Краків. АМ (1903–08; викл. В. Вайс, Й. Пань­кевич, Я. Станіславський). 1907 і 1908 дві фігуративні композиції К. оцінені сріб. медалями. 1910–11 – студійні подорожі по Зх. Європі, зокрема до Парижа, де познайомився з О. Архипенком. Під час 1-ї світ. війни був художником в австро-угор. армії. Один із засн. Укр. студії пластич. мист-ва у Празі: 1923–52 – проф. рисунку і малярства, 1932–52 – дир. У творчості К. еволюціонував через імпресіонізм, символізм і кубізм до фор­мування індивід. стилю, позначеного високим інтелектуал. рівнем та глибокою філософією. На картинах К. домінують локал. кольорові площини, часто розділені вираз. замкненими лініями, перевагу митець надає фігуратив. мотивам. Точно виражений індивідуал. характер має і його скульптурна творчість. Осн. техніки: олія на полотні та картоні, темпера, гуаш, акварель, комбінована, рисунки олів­цем, цинкографія. 1924–38 – учас­ник мист. виставок у Парижі, Відні, Празі. Персон. – посмерт­ні у Свиднику (1980), Меджилабірцях (1992; обидва – Словаччина). Студія К. 1939–45 була єдиним закладом у Чехії, де здобували вищу мист. освіту; перейменована на «Нар. акаде­мію» (1945–52). Серед учнів – К. Антонович, Є. Бісс, Ю. Вовк, П. Громницький, С. Зарицька-Омельченко, І. Іванець, В. Касіян, С. Колядинський, М. Кричевський, І. Лошак, О. Лятуринська, Г. Мазепа, В. Хмелюк, П. Холодний, Я. Фартух-Філевич, В. Цимбал. У картин. галереї Музею укр. культури у Свиднику зберігаються 228 творів (із них 95 – завершені картини і скульптури, а також етюди, графічні шкіци), 20 – у Нац. галереї у Празі.

Тв.: живопис – «Автопортрет» (1910), «Утоплена» (1920-і рр.), «Букет» (1926), «Натюрморт» (1927), «Голова солдата», «У кафе», «Алегорія», «Гільйотина», «Модерна Голгофа», «Художник у майстерні», «Революція», «Симфонія Бетговена», «Доля», «Червоний півень», «Вій­на», «Мадонна страждання», «Про­давщиця квітів», «Закохані», «Адам і Єва», «Жінка в синьому», «Незаміжня», «Біль», «Лідицька жінка» (1920–40-і рр.); графіка – запрошення до танцю на бал польс. легіонерів у Кракові (1913); екслібриси – Є. Цястоня, І. Саттлера, К. Вассермана, П. Поціна, І. Ламбуа (усі – 1920–40-і рр.); скульптури – «Голова солдата» (1930-і рр.), «Єврейська мудрість», «Голова Христа», «Сліпий», «Акт», «Голова» (усі – 1930–40-і рр.).

Літ.: Мушинка М. Іван Кулець – визначний український маляр і педагог // Укр. календар. Варшава, 1980; Іван Кулець: Каталог виставки. Пряшів, 1980; M. M. Mudrak. The Ukrainian Studio of Plastic Arts in Prague and the Art of Ian Kulec // Art J. 1990. Vol. № 1; Мушинка М. Українська мистецька шко­ла професора Івана Кулеця у Празі (1932–1952) // Вісн. Львів. АМ. 1999. Вип. 10; Пушкар Л. Творчий набуток Івана Кулеця у фондах Свидницького музею // ОМ. 2004. № 1; Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Нью-Йорк; Прага, 2005.

О. М. Пеленська, М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2016