КУЛИ́К Іван Юліанович (справж. — Ізраїль Юдельович; псевд.: Р. Рол­лато, Василь Роленко; 14(26). 01. 1897, м. Шпола, нині Черкас. обл. — 10. 10. 1937, Київ) — пере­кладач, письмен­ник, громад­ський діяч. Чоловік Л. Піонтек. Член «Гарту» (1923). Навч. 1911–14 в Одес. худож. училищі. 1914 емігрував до США. Від 1917 — у складі ЦВК, очолив Нар. секретаріат закордон. справ (Харків). 1918 спільно з В. Примаковим брав участь у створен­ні бо­йових частин Червоного козацтва. 1918–19 працював у Нар. комісаріаті у справах національностей РСФРР (Москва). Від липня — на під­піл. роботі у Зх. Украї­ні, за що увʼязн. польс. владою. 1920 — чл. Галиц. ревкому. 1921–23 — секр. Камʼянець-Поділ. міськ­­кому КП(б)У і ред. місц. г. «Червона правда», де 1921 опубл. поезію «Зелене серце». 1924–26 — консул у Канаді. Від 1927 — голова ВУСПП, від 1934 — СПУ. Делегат 1-го зʼ­їзду письмен­ників СРСР; ви­ступив із доповід­дю про шляхи роз­витку укр. літ-ри. Від 1935 керував Держполітвидавом України, ред. «ЛГ», ж. «Радянська література». Від 1936 — голова Радіокомітету УРСР, від 1937 — директор Партвидаву УРСР. Автор зб. поезій «Мої коломийки» (1921), «Зелене серце», «Оду­жа­н­ня» (обидві — 1923; усі — Хар­ків), «В оточен­ні» (1927), «Ніага­ра» (1929) «Змужніла молодь» (1935; усі — Київ); поем «Чорна епопея» (1929), «Карачай» (1931), «Шістнадцять морців» (1934); зб. оповідань та нарисів «Пригоди Василя Роленка (В країні фейкерів)» (1929), «Чотирнадцята люлька», «Записки консула» (обидві — 1932; усі — Харків); публіцист. праць і літ.-крит. статей тощо. У його творах викори­стано рац. образність, не­звичні асоціації та звук. ефекти. Незакін. вірш. роман «Софіївка» (1929–33) є автобіогр. У пере­к­­ладі К. ви­йшла «Антологія американської поезії» (Х., 1928). Пере­клав також окремі твори Е. Багрицького, М. Тихонова, Н. Бараташвілі, А. Аконяна, В. Бро­невського, Б. Ясенського, Дж. Тюл­лі. Деякі твори К. пере­кладено рос., молдав., вірм., болгар. мовами. Ре­прес. 1937. Реабіліт. посмертно 1957.