Куликівський Микола Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куликівський Микола Йосипович

КУЛИКІ́ВСЬКИЙ Микола Йосипович (06. 12. 1884, м-ко Торчин, нині смт Луць­кого р-ну Волин. обл. – 26. 11. 1956, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – військовик. Підполковник Армії УНР (1920). Закін. Волин. духовну семінарію. Від 1905 – на військ. службі у рос. армії. Під час 1-ї світ. війни в листопаді 1914 потрапив у нім. полон. Один із ініціаторів створення укр. нац. гуртків у нім. таборах для військовополонених; співорганізатор 1-го Укр. полку ім. Т. Шевченка, сформов. 1916–17 із вій­ськовополонених-українців. Від січня 1918 – у 1-й Укр. (Синьожупан.) дивізії; на поч. 1919 – нач. розвідув. відділу штабу Чор­номор. дивізії Армії УНР; від березня того ж року – комендант бронепоїзда «Запорожець»; від червня 1920 – старшина для зв’язку між Гол. отаманом С. Пе­тлюрою та Головою РМ УНР. 1921 відзнач. почес. мундиром і почес. нагруд. знаком Генштабу Армії УНР. На еміграції від 1923 мешкав у Варшаві, від 1945 – у Мюнхені, згодом виїхав до США. Чл.-засн. Укр. нац.-держ. союзу (1950).

Літ.: Зубенко І. Наші лицарі й мученики. Ч. 1. Каліш, 1922; Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних // За Державність. 1937. Ч. 7; Полковник Микола Ку­ликівський: [Некролог] // Свобода. 1956, 4 груд.; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). К., 2007.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 1075, оп. 1, спр. 94; оп. 2, спр. 652, арк. 98; ф. 5235, оп. 1, спр. 1593, арк. 39.

П. П. Гай-Нижник

Стаття оновлена: 2016