Куликов Володимир Никандрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куликов Володимир Никандрович

КУЛИКО́В Володимир Никандрович (29. 04. 1911, м. Сулін, нині Чер­воний Сулін Ростов. обл., РФ – 15. 10. 1990, Харків) – промисло­вець. Герой Соц. Праці (1961). Держ. нагороди СРСР. Закін. Ростов. ін-т с.-г. машинобудування (1935). Трудову діяльність розпочав на з-ді «Ростсільмаш», був майстром, гол. інж., заст. дир. зі спецвиробництва. У роки 2-ї світ. війни – в евакуації, 1941–43 працював заст. дир. зі спецвиробництва з-ду № 706 у Ташкенті. Після звільнення Харкова від 1943 – дир. з-ду «Серп і молот»; 1946–51 – гол. інж. з-ду «Світло шахтаря» (Харків). 1951 признач. дир. ін-ту «Оргвуглемаш» у Москві, однак через рік повернувся до Харкова. 1952–64 – дир. з-ду № 897 (а/с № 201; нині з-д «Комунар»). Зробив знач. особистий внесок в освоєння ракетно-косміч. техніки і продук­ції цивіл. призначення. Під його кер-вом з-д розпочав випуск борт. і назем. апаратури систем багатьох ракет-носіїв оборон. і косміч. призначення, апаратури систем керування для косміч. апаратів. Для швидшого освоєння серій. вироб-ва апаратури системи керування ракети Р-1 (8А11) і оператив. вирішення пов’язаних з цим питань 1952 як структур. підрозділ створ. наук.-тех. СКБ «Полісвіт». 1957 з-д освоїв і розпочав вироб-во системи керування косміч. ракети Р-7 (8К71), яка того ж року вивела на орбіту перший штуч. супутник Землі, 1959–60 – систем керування для триступінчастої косміч. ракети Р-7 (8К72) для запуску кос­міч. апаратів і повернення їх на Землю чотирьох варіантів: 1К – з тваринами; 2К – картогр. дослідж. 2Д – дослідж. магніт. і радіац. поясів; 3КА – пілотовані, для ви­ведення на орбіту косміч. кораблів «Схід». Від 1964 – гол. інж. з-ду «Світло шахтаря», згодом – на пенсії, мешкав у Харкові.

О. В. Савченко

Стаття оновлена: 2016