Куликов В’ячеслав Онуфрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куликов В’ячеслав Онуфрійович

КУЛИКО́В В’ячеслав Онуфрійович (12(25). 08. 1915, с. Нестерівка, нині Нестерварка Тульчин. р-ну Вінн. обл. – 06. 01. 2005, Мос­ква) – промисловець. Канд. тех. н. (1971). Герой Соц. Праці (1966). Премія РМ СРСР (1976). Закін. Сталін. індустр. ін-т (нині Донецьк, 1938). Працював на Сталін. (1932–39), Сєров. (РФ, 1939–46), Ма­кіїв. (Сталін. обл., 1947–58; від 1952 – гол. інж.), Караґандин. (м. Теміртау, Казахстан, 1959–63; гол. інж. і дир.), Жданов. (нині м. Маріуполь Донец. обл., 1963–69; дир.) металург. з-дах. Під його кер-вом на Караґандин. з-ді введено в експлуатацію першу домну і отримано перший казахстан. чавун, на Жданов. з-ді 1963 – доменну піч № 4 об’ємом 2002 м3, цех холод. прокату, 2 стани «1020» для вироб-ва газопровід. труб великого діаметра, 3 кисневі установки, а наприкінці 1965 – найпотужнішу на той час у світі доменну піч № 5 об’ємом 2300 м3 з урахуванням остан. досягнень науки і техніки (всі вироб. процеси автоматизовано, застосовано транспортерну систему подавання шихти з відсівом дріб. агломерату тощо), перший великий сучас. киснево-конвертор. цех з 3-ма конверторами місткістю 100 т і продуктивністю 2,2 млн т щороку, признач. для виплавлення сталі із мартенів. чавуну, що ознаменувало знач. успіх рад. металургії. 1969–73 – заст. міністра чорної металургії УРСР (Київ); 1973–87 – заст. голови, потім 1-й заст. голови Держ. ком-ту СРСР з матеріал.-тех. забезпечення (Москва). Від 1987 – персонал. пенсіонер союз. значення. Мешкав у Москві. Автор низки винаходів і друк. праць з теорії металургії.

О. В. Савченко

Стаття оновлена: 2016