Кулинич Іван Маркович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулинич Іван Маркович

КУЛИ́НИЧ Іван Маркович (15. 08. 1924, с. Грушківка Кам’ян. р-ну, нині Черкас. обл. – 28. 09. 2002, Київ) – історик. Д-р істор. н. (1970), проф. (1975). Засл. діяч н. і т. УРСР (1984). Премія ім. Д. Мануїльського АН УРСР (1976). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. 1944 внаслідок важкого поранення частково втратив зір і руку. Закін. Ніжин. школу з підготовки сліпих інвалідів Великої Вітчизн. війни для навч. у ВНЗах (Черніг. обл.), Львів. ун-т (1953). Відтоді – в Ін-ті історії України НАНУ (Київ): від 1986 – гол. н. с. Досліджував історію Німеччини, країн Центр. і Пд.-Сх. Європи, слов’ян.-гер­ман. відносини.

Пр.: Економічні та культурні зв’язки Української РСР з Німецькою Демократичною Республікою (1949–1965). 1966; Українсько-німецькі історичні зв’язки. 1969; Німецька Демократична Республіка в співдружності країн соціалізму. 1976; Київ і міста-побратими. 1981; Нариси з історії німецьких ко­лоній в Україні. 1995 (спів­авт.); усі – Київ.

Літ.: Кулинич Іван Маркович: Некро­лог // УІЖ. 2003. № 3; Міжнародні зв’яз­ки України: наукові пошуки та знахідки: Міжвідом. зб. наук. пр. Вип. 13. Пам’яті д-ра істор. н., проф., засл. діяча н. і т. України І. М. Кулинича. К., 2004.

А. І. Кудряченко

Стаття оновлена: 2016