Куличенко Леонід Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куличенко Леонід Васильович

КУЛИЧЕ́НКО Леонід Васильович (02. 04. 1918, с. Шабельники Чигирин. пов. Київ. губ., нині затоплене водами Кременчуц. водосховища – 25. 03. 1977, Миколаїв) – прозаїк. Чл. СПУ (1966). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Навч. в Укр. комуніст. ін-ті журналістики (Харків, 1937–38), закін. Ленінгр. військ.-політ. уч-ще (нині С.-Пе­тербург, 1943), філол. ф-т Кременец. пед. ін-ту (Терноп. обл., 1948) та ф-т журналістики Київ. ун-ту (1965). Працював ред. рай. г. «Новобузька правда» (м. Но­вий Буг, 1948–54) та «Чор­номорська зірка» (м. Очаків, 1954–70; обидва – Микол. обл.); від 1970 – заст. голови Обл. ком-ту по телебаченню та радіо­­мовленню, дир. Микол. студії телебачення. Відп. секр. Микол. орг-ції СПУ (1974–76). Друкувався від 1934. Більшість героїв його творів – з реал. життя (чорномор. рибалки, микол. ко­рабели, степ. хлібороби).

Тв.: Василь Харлан: Нарис. Хн., 1960; Біля вогнища: Оповідання і повісті. Хн., 1960; Так ніхто не кохав: Оповідання і повісті. О., 1964; Передгроззя: Роман. О., 1967; Гарт: Роман. О., 1968; Сад цвіте. О., 1979; Степові світанки: Роман. М., 2008.

Літ.: Луценко И. Его перо служило людям // Южная правда. 1978, 5 апр.; Слободянюк Б. Слово зі степових дже­рел // Куличенко Л. В. Сад цвіте. О., 1979.

Г. Ф. Крикун

Стаття оновлена: 2016