Куличенко Леонід Васильович
КУЛИЧЕ́НКО Леонід Васильович (02. 04. 1918, с. Шабельники Чигирин. пов. Київ. губ., нині затоплене водами Кременчуц. водосховища — 25. 03. 1977, Миколаїв) — прозаїк. Член СПУ (1966). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Навч. в Укр. комуніст. інституті журналістики (Харків, 1937–38), закін. Ленінгр. військ.-політ. училище (нині С.-Петербург, 1943), філол. факультет Кременец. пед. інституту (Терноп. обл., 1948) та факультет журналістики Київ. університету (1965). Працював ред. рай. г. «Новобузька правда» (м. Новий Буг, 1948–54) та «Чорноморська зірка» (м. Очаків, 1954–70; обидва — Микол. обл.); від 1970 — заступник голови Обл. комітету по телебаченню та радіомовленню, дир. Микол. студії телебачення. Відп. секр. Микол. організації СПУ (1974–76). Друкувався від 1934. Більшість героїв його творів — з реал. життя (чорномор. рибалки, микол. корабели, степ. хлібороби).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Василь Харлан: Нарис. Хн., 1960; Біля вогнища: Оповідання і повісті. Хн., 1960; Так ніхто не кохав: Оповідання і повісті. О., 1964; Передгроззя: Роман. О., 1967; Гарт: Роман. О., 1968; Сад цвіте. О., 1979; Степові світанки: Роман. М., 2008.
Рекомендована література
- Луценко И. Его перо служило людям // Южная правда. 1978, 5 апр.;
- Слободянюк Б. Слово зі степових джерел // Куличенко Л. В. Сад цвіте. О., 1979.
Завантажити статтю
Людина 
