Кулібай Салях - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулібай Салях

КУЛІБА́Й Салях (справж. – Кулібаєв Салях Габітович; 02(15). 07. 1910, с. Нураліно, нині Нижнєтагірово, Башкортостан, РФ – 15. 10. 1976, м. Уфа, Башкортостан) – башкирський письменник. Засл. діяч культури Башкир. АРСР (1969). Чл. СП Башкир. АРСР (1934). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. гірн.-тех. школу (м. Баймак, нині Башкор­тостан, 1929). Згодом працював у пресі. Про працелюб. людей писав у поет. зб. «Эш тауында» («На вершинах праці», 1930), поемах «Дǝүер ǝкиǝте» («Казка про Ішимбая», 1941), «Яуҙарҙан һуњ» («Після битв», 1949), «Оҫта­лар» («Майстри», 1951). Героїзмові воїнів у роки війни присвятив поему «Урал егете» («Джигіт з Уралу», 1943). Писав про радість служіння Батьківщині (пое­ма «Їс һөйөү» – «Серця трьох», 1940), дружбу народів (поема «Бөйөк дуҫ тураһында» – «Про великого друга», 1942). Балади «Ҡарт партизан» («Старий партизан», 1941), «Карпат ауылында» («У карпатському селі», 1944), вірші «Йоkоһоҙ төндǝрҙǝ» («В без­сонні ночі»), «Əле көҙ» («Зараз осінь»), «Көндǝлек дǝфтǝр» («Що­­денник») тощо присвяч. визволенню України від нім.-фашист. загарбників. Автор драм «Йондоҙ» («Зірка», 1942), «Дуҫтыњ өйөндǝ» («В домі друга», 1947); кн. спогадів «Төрлө һуkмаkтар» («Різні шляхи», 1963), «Тау йыры» («Гір­ська пісня», 1965), «Ватан улдары» («Сини Батьківщини», 1972). Пе­реклав з укр. мови поему «Кавказ» Т. Шевченка, окремі пое­зії Лесі Українки, В. Сосюри, М. Стельмаха, П. Тичини й ін. Власні перекл. віршів Н. Забіли видав окремою зб. «Бөтǝһе ту­­раһында» («Про всіх», 1952). Усі зазнач. твори надруковано в Уфі. Ім’ям К. названо вул. у с. Дау­­тово (Абзелілов. р-ну, Башкортостан) і Нураліно, в Уфі на будинку, де він мешкав, встановлено мемор. дошку.

Літ.: Рамазанов Г. З. Стихи и басни Саляха Кулибая // Любовь и гнев. Уфа, 1955; Ə. С. Вǝхитов. Кулибай ижады тураһында // Офоkтар кињǝйгǝндǝ. Їфө, 1979; Х. Ғ. Ғилǝжев. Ул тауҙарға ғашиk // Ҡǝлǝмдǝштǝр. Їфө, 1984; Баш­kорт ǝҙǝбиǝте тарихы. 6 т. Т. 4. Їфө, 1993; А. И. Баhуманов. Кулибай // Һуғыш үтте, һағыш kалды. Їфө, 2000.

А. Р. Федорова

Стаття оновлена: 2016