Кулієв Кайсин Шувайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулієв Кайсин Шувайович

КУЛІ́ЄВ Кайсин Шувайович (Къулий­ланы Къайсын Шуўаны жашы; 19. 10(01. 11). 1917, аул Булунгу, нині с. Верхній Чегем, Кабардино-Балкарія, РФ – 04. 06. 1985, с. Чегем, нині місто, Кабардино-Балкарія) – кабардинський поет, перекладач. Нар. поет Кабардино-Балкар. АРСР (1967). Чл. СП СРСР (1938). Учас­ник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Держ. пре­мії РРФСР ім. М. Горького (1966) та СРСР (1974), Ленін. премія (1990, посмертно). Депутат ВР СРСР (1958–62, 1974–85). У Москві навч. у Держ. ін-ті театр. мист-ва (1934–39) та закін. Вищі літ. курси (1957). Викл. каф. балкар. мови та літ-ри Кабардино-Балкар. пед. ін-ту (Нальчик, 1940). Депорт. 1944 до Серед. Азії. Мешкав у Киргизії, на Кубані. 1956 повернувся до Кабардино-Балкарії. Друкувався від 1933. Писав балкар. і рос. мовами. Перша зб. – «Салам эрттенлик!» («Привіт, ранку!», Нальчик, 1940). Автор лірич. циклів «Хоншуларым» («Мої сусіди», 1939–45; опубл. 1957; про 2-у світ. війну), «Тауланы жы­ры» («Пісні гір», 1947–51; про істор. минуле влас. народу), поет. зб. «Жаралы таш» («Поранений камінь», 1965), «Юйюгюзге игилик» («Мир дому твоєму», 1967), «Жер китабы» («Книга зем­лі», 1972; усі – Нальчик). Осн. риси поезії К. – гуманіст. пафос, доброта, мудрість. Написав рос. мовою оповідання «Во время беды», «О тех, кто не вер­нулся», «Перекоп» (усі – 1942–44). Останні збірки віршів К. – «Говорю людям», «Человек. Птица. Дерево» (обидві – 1985), «Жить!» (1986), роман «Была зима» (1987; усі – Москва), повість «Жорт, жорт, гыллыуум» («Скачи, мій ослику!», Нальчик, 2001). Переклав окремі твори Т. Шевченка, зокрема «Жылыт­майды тыш жерни кюню» («Не гріє сонце на чужині»), «Марьяна чыкъгъа» («Маленькій Мар’я­ні»), поему «Сокъур» («Сліпий», опубл. 1961); присвятив йому вірш «Халкъ жырчы» («Поет народу», 1939). Під впливом твор­чості Кобзаря написав поезії «Зухура» («Зухра»), «Атлы» («Верш­ник»), «Эски жыр» («Ста­ровинна пісня»), поему «От» («Вогонь»). Деякі твори К. переклали укр. мовою – М. Бажан, П. Дорошко, Б. Олійник, І. Драч, В. Коломієць, П. Осадчук, М. Сингаївський, Б. Степанюк, С. Тельнюк, С. Жолоб, С. Йо­венко; а також рос., осетин., ка­зах. та ін. мовами. У Нальчику ім’ям К. названо проспект і Балкар. драм. театр, 1987 відкрито Будинок-музей.

Тв.: укр. перекл. – Поезії. К., 1977.

Літ.: Рассадин С. Кайсын Кулиев: Лит. портрет. Москва, 1974; Де­мен­тьев В. Кайсын Кулиев. Нальчик, 1988; Мкртчян Л. Без тебя, Кайсын, и вместе с тобой. Ереван, 1997; Кулиева Ж. Я жил на этой земле…». Кайсын Кулиев в документах. Нальчик, 1999; Кули­ева Э. Мой гений, мой ангел, мой друг. Наль­чик, 2002.

З. А. Кучукова

Стаття оновлена: 2016