Кулінич Андрій Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулінич Андрій Васильович

КУЛІ́НИЧ Андрій Васильович (22. 11. 1921, с. Харківці, нині Пирятин. р-ну Полтав. обл. – 29. 03. 2007, Київ) – літературознавець. Батько М. Кулінича. Д-р філол. н. (1966), проф. (1968). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. За­­кін. Київ. ун-т (1949). Від 1952 працював у ньому: 1968–87 – зав. каф. історії рос. літ-ри. Досліджував історію рос. літ-ри 20 ст., зокрема творчість С. Єсеніна, О. Твардовського, В. Маяковсь­­кого, М. Шолохова; проблеми рос.-укр. літ. зв’язків. Одним із перших розробив і викладав курс історії літ-ри рос. еміграції. Автор підручників та посібників, зокре­­ма «История русской советской литературы (1917–1940)» (Москва, 1975), «Литература русско­­го зарубежья ХХ в.» (К., 1998).

Пр.: Очерки по истории русской советской поэзии 20-х годов. 1958; Русская советская поэзия 30-х годов. 1962; Олександр Твардовський: Нарис життя і творчості. 1962; рос. – 1988; Новаторство и традиции в русской со­ветской поэзии 20-х годов. 1967; Михайло Шолохов: Критико-біогр. нарис. 1975; рос. – 1984 (усі – Київ).

Літ.: Табачник Д. Окриленість // Пра­пор комунізму. 1987, 20 верес.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2016