Куліш Іван Хомич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куліш Іван Хомич

КУЛІ́Ш Іван Хомич (06. 01. 1873, м. Шост­ка, нині Сум. обл. – 30. 06. 1963, Рівне) – поет, педагог. Закін. Воз­движен. с.-г. школу (нині Ямпіл. р-ну), Глухів. учит. ін-т (обидва – Сум. обл.), де й викладав. Від 1902 – у с. Городок (нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл.): завуч в аграр. школі (до 1920); співпрацював із Ф. Штейнгелем щодо створення фондів першого на Волині музею з археол., істор. й етногр. збірками. Брав участь у наук. експедиціях на землях во­лин. Полісся. На поч. 1920-х рр. мешкав у Рівному, де працював інспектором нар. уч-щ, викл. реал. уч-ща і г-зії; входив у «кон­­дратьєв. коло» рівнен. поетів-емігрантів. Від 1925 – чл. Союзу руських поетів і журналістів Польщі, премії якої К. отримав 1929 за вірш «Задачи» і 1935 за «Венок сонетов». У післявоєн. період учителював. Писав укр., рос. і польс. мовами. Друкував­ся у г. «Сегодня» (Рига; Варшава), «Меч» (Варшава), «Русское слово» (Вильно), «Волинское сло­во» (Ровно) й ін., в «Антологии русской поэзии в Польше» (Вар­шава, 1937). Автор кн. «Золо­тые поля» (Л., 1938; Р., 2008), у 2-му вид. якої вміщено поезії остан. років К. У творах тяжіє до реліг.-романт. традиції, їм притаманна меланхолійність, ностальг. мотиви, складні строф. форми. Осн. тематика його вір­шів – світ природи, почуттів і пе­­реживань людини, бібл. мотиви, нар. міфологія, історія слов’ян. народів. Чл. Літ. об’єдн. у Вільно.

Літ.: Корсунская И. Стихи Ивана Кулиша // Яръ. Р., 2004; Куліш-Лукашевич І. Сторінки життя І. Куліша // Наук. зап. Рівнен. краєзн. музею. 2008. Вип. 6; Давыдов Д. Вынужденный эмигрант // Книж. обозреватель. 2008. № 45.

І. В. Куліш-Лукашевич

Стаття оновлена: 2016