Куліш Леонід Пилипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куліш Леонід Пилипович

КУЛІ́Ш Леонід Пилипович (справж. – Кулеша; 14. 01. 1924, с. Пустоварівка, нині Сквир. р-ну Київ. обл. – 13. 03. 2002, Херсон) – письменник, перекладач. Чл. НСПУ (1958). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Херсон. пед. ін-т (1959). Працю­вав зав. відділу в ред. рай. газет Херсонщини і Миколаївщини. У Херсоні: ст. ред. студії телебачення, зав. літ. частини муз.-драм. театру, 1971–78 – викл. каф. укр. мови та літ-ри пед. ін-ту. Очолював Херсон. обл. літ. об’єдн. (нині «Кулішева криниця»). Дебютував 1945. Автор поет. зб. «Степові малюнки» (1956), «На чистоводі» (1984; обидві – Київ), «Щастя» (1959), «Високе літо» (1973), «Паростки» (1980), «Осіння ластівка» (1987; усі – Сімферополь), «Суцвіття» (1964), «Сонце на колоску» (1967), «Степове поліття» (1971; усі – Одеса), в яких переважають на­строєва лірика, спогади про вій­ну, звеличення душев. краси пра­­целюб. людини. Зб. повістей, но­вел та оповідань «Калинове на­­мисто» (1975), «Яблука в росі» (1979), «Червоні айстри» (1984; усі – Сімферополь), «З відрами вповні» (1978), «Криниця безод­ня» (1980), «Теплий іній» (1986; усі – Київ) – про спадкоємність поколінь, збереження нар. традицій і моралі. Переклав з інгус. мови твори «Сльоза», «Ровесни­кові» Д. Яндієва (1980); з болгар. – «Видіння коло Неви» та «Ливарники» Г. Мошкова, «Супутники» і «Краплини заходу» Н. Палазова; з рос. – «Дніпру» І. Плоткіна (усі – 1983); деякі пе­рекл. К. вміщено у зб. «Відлуння гір і степів» (1980) та «Линем до одного моря-океану» (1983; усі – Сімферополь). Окремі поезії К. перекладено рос., молд., вірм., чечен., черкес., болгар. мо­­вами.

Літ.: Щерба Т. Леонід Куліш. 2002; Її ж. Звабні обрії слова // Щерба Т. При­четні до Слова. 2011 (обидві – Хер­­сон).

Т. М. Щерба

Стаття оновлена: 2016