Кулішівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулішівка

КУЛІШІ́ВКА – село Недригайлівського району Сумської області. Кулішів. сільс. раді (утвор. 1995) підпорядк. села Бродок і Костянтинів. Знаходиться на р. Хусть (побл. Костянтинова впадає до Сули; бас. Дніпра), за 7 км від райцентру та за 30 км від залізнич. ст. Ромни. Пл. 1,85 км2. За переписом насел. 2001, у К. проживали 345 осіб; станом на 2015 – 233 особи; у Кулішів. сільс. раді – відповідно 623 і 351 особа; переважно українці. Село засн. наприкінці 16 – на поч. 17 ст. переселенцями з Правобереж. України. У 1-й пол. 17 ст. через тер. сучас. Недригайлівщини проходив кордон між Польщею та Росією, після рос.-польс. війни та Полянов. миру 1634 – безпосередньо через К. На той час жит. займалися землеробством, скотарством, бджільництвом і різноманіт. промислами. Неодно­разово навколишні поселен­ня спустошували татар. загони. Згодом К. входила до Костянтинів. сотні (1649–58 – Миргород., 1658–1781 – Лубен. полків). У 17–18 ст. у сотен. м-ку Костянтинів мешкали бл. 20 тис. осіб. Кулішівці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Донині між К. і с. Засулля збереглися рештки укріплень, зведені гетьманом І. Мазепою. У 18–19 ст. Костянтинів (розташовувався маєток) і К. належали графам Головкіним. 1839 у К. під час буд-ва гуральні (у Костянтинові діяв пивовар. з-д) на березі Хусті знайдено кістки вимерлих тварин – мамонта (вперше в Європі; нині у фондах Харків. істор. музею), дикого коня, пн. оленя та слона. 1841 граф Ю. Головкін, який був попечителем Харків. ун-ту, встановив на цьому місці чавун. пам’ятник (від 2007 – одна з пам’яток Держ. істор.-культур. заповідника «Посулля», від 2009 – пам’ятка історії та монум. мист-ва нац. значення). У 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. К. (у 1880-х рр. проживали 890 осіб, було 140 дворів) і Костянтинів (відповідно 1120 і 161) підпорядковувалися Курманів. волості Ромен. пов. Полтав. губ. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у листопаді–грудні остаточно встановлено більшовицьку. 1923–30 – у складі Ромен. округи; у лютому–жовтні 1932 – Харків., відтоді – Черніг., від лютого 1939 – Сум. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (у К. померли 210, у Костянтинові – 270, у Бродку – 90 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 21 вересня 1941 до 8 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. До 1995 К., Костянтинів і Бродок підпорядковувалися Засул. сільс. раді. Нині у К. – клуб, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт; у Костянтинові – клуб, фельдшер.-акушер. пункт. У Костянтинові – цегл. церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1826 на кошти Ю. Головкіна (тридільна, однобанна, поєднує традиції укр. храм. арх-ри, риси класицизму та романтизму; у 1930-х рр. у ній влаштовано склад, 2007–09 її ре­ставровано); у К. – православна капличка (2011). Істор. місцевості на тер. Кулішів. сільс. ради: Гульбище, Мазепина гора, Попаш; ліси: Довжик, Криничне, Круглик, Падальчин, Печівське, Полюх, Шамрай. Побл. Костянтинова та Засулля виявлено 2 курганні могильники скіф. періоду, поселення та 2 городища (одне з них – побл. Засулля – залишки літопис. м. Попаш) давньорус. часу. У К. і Костянтинові встановлено пам’ятники воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. війни; у К. у брат. могилі похов. 7 воїнів-визволителів. Серед видат. уродженців – канд. екон. н., ректор Держ. академії житл.-комунал. госп-ва (Київ) Г. Короткий, д-р мед. н., нач. Центру авіац.-косміч. медицини (Москва) М. Хоменко, дир. Київ. тютюн. ф-ки В. Хоменко.

Літ.: Скрипченко І. В., Абаровський І. К. Недригайлівська старовина. Історичний екскурс. С., 2009; Вони ж. Недригайлівщина: у дзеркалі історії: Нариси з історії Недригайлівського району Сумської області з найдавніших часів до початку XXI століття. С., 2010; Федорина А. Молитва над Костянтиновом // Україна молода. 2011, 12 січ.

В. В. Акімов

Стаття оновлена: 2016