Короп - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Короп

КО́РОП – селище міського типу Чернігівської області, райцентр. Зна­­ходиться за 128 км від обл. центру, за 23 км від залізнич. ст. Алтинівка та за 3 км від р. Десна (притока Дніпра). Пл. 10,2 км2. Насел. 5690 осіб (2001, складає 99,0 % до 1989), переважно українці. На околицях К. виявлено стоянку та поселення Короп ІІІ періоду мезоліту–брон­­зи (8–2 тис. до н. е.), поселення неоліту (5 тис. до н. е.), бронзи (2 тис. до н. е.), слов’ян (3–5 ст.), періоду Київ. Русі (10–13 ст.). На місці сучас. смт деякі дослід­­ники локалізують м. Хоробор, яке вперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1153. Хоробор входив до складу Новгород-Сівер. князівства, після захоплення військами Батия – Брян. князівства. Від 2-ї пол. 14 до кін. 15 ст. – у складі Великого князівства Литовського, після ли­­тов.-моск. вій­ни 1500–03 – Рос. держави. У серед. 16 ст. тут було бл. 100 дворів. Від кін. 16 ст. – сучасна назва. За Деулін. пере­­мир’ям 1618 – під владою Поль­­щі. Від 1635 – волос. центр Нов­­город-Сівер. пов. Черніг. воєводства. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­­ницького. Від 1659 – сотенне м-ко Ніжин. полку. В цьому ж році К. був спалений під час боїв проти прихильників гетьмана І. Виговського. 1669 гетьман Д. Многогрішний (народився у К.) звільнив міщан від сплати податків на 5 р. У останню третину 17 ст. Короп. сотня підпорядковувалася безпосередньо гетьманові. Від 1672 у м-ку базувалася козац. артилерія. Від 1718 К. – у власності гетьмана І. Скоропадського, 1727 знову став артилер. базою. У 1-й пол. 18 ст. надано Маґдебур. право. У той час – один із важливих торг. центрів Чернігівщини. Були досить розвинуті шкіряне та гончарне вироб-ва. Наприкінці 18 ст. налічувалося 825 дворів. Від 1782 – повіт. місто Новгород-Сі­­вер. намісництва, від 1802 – во­­лос. центр Кролевец. пов. Черніг. губ. 1866 було 805 дворів, мешкало 5007 осіб, діяло парафіял. уч-ще, працювали 3 миловарні, 4 цегел. з-ди, відбувалося 3 ярмарки на рік; 1897 – 1445 дворів, 8587 жит., міське 2-клас­­не уч-ще, винокур. з-д, 4 ярмарки на рік. 1913 працювали 5 цегел. і 2 крохмал. з-ди, млин, крупорушка.

У 19 – на поч. 20 ст. у К. бл. половини насел. складали євреї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася (більшовицьку оста­­точно встановлено у лютому 1919). У 1923–62 та від 1965 – райцентр. Від 1932 – у складі Черніг. обл. Від 1924 – смт. Низка мешканців зазнала сталін. репресій. 1939 насел. складало 6250 осіб, діяли 2 школи й агротехнікум. Від 28 серпня 1941 до 4 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювало 1306 жит., з них 470 загинуло. Окупанти вбили 198, вивезли на примус. роботи до Німеччини 69 жит. 1959 мешкало 4,9 тис., 1970 – 5,2 тис., 1979 – 5,4 тис., 1989 – 5,7 тис., 1999 – 5,7 тис. осіб. Нині працюють підпр-во з вироб-ва метал. конструкцій, газифікац. труб і різних видів плитки «Газбудсервіс», корпорація з виготовлення м’яких і корпус. меблів «Проун». У К. – заг.-осв. школа, дитсадок; рай. Будинок культури, центр. рай. і рай. дит. б-ки, центр дит. творчості, дит. муз. школа, клуб-кінотеатр, культ.-спорт. комплекс «Аполлон», Коропський регіональний історико-археологічний музей, Кибальчича М. Коропський меморіальний музей (присвячений революціонеру-народовольцю, винахіднику М. Кибальчичу, розташ. у будинку, де він народився та виріс; 1881 засудж. до страти за розроблення вибух. пристрою, від якого загинув цар Олександр ІІ, очікуючи виконання вироку, спроектував перший у світі реактив. літал. апарат); центр. рай. лікарня; готель; відділ. 5-ти банків; парк ім. М. Кибальчича. Виходить г. «Нові горизонти». При рай. Бу­­динку культури функціонують нар. хор. колектив «Калиновий цвіт» і нар. духовий оркестр.

Наприкінці 19 ст. у К. діяло 9 православ. церков – Троїц. (1716), Іллін. (буд-во розпочато наприкінці 17 ст., завершено у 1750–60-х рр.), Вознесен. (1764), Пре­­ображен. (1790), Воздвижен. (1797), Покров. (1799), Михайлів. (1837), Феодосіїв. (1880) та Успенська (1890). Донині збереглися Феодосіїв. (розташ. екс­­позиції істор.-археол. музею), Іллін. (у напівзруйнованому вигляді; постраждала під час 2-ї світ. вій­ни, верхня частина була розібрана; нещодавно частково відновлені перекриття), Успен. і Вознесенська (обидві – діючі). Є синагога (нині не діє) та будинок, споруджені в 19 ст. Вста­­новлено пам’ятники Т. Шевченку, М. Кибальчичу, меморіал «Скорботна мати» (на честь коропчан, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни), пам’ят. знак воїнам-афганцям. Серед видат. уро­­дженців також – мовознавці Т. Баймут і І. Бондаренко; художники К. Головачевський (1735–1823), Г. Васько та І. Вась­­ков (обидва – 19 ст.), майстер худож. кераміки П. Дубинський; церк. діяч РПЦ Тихон (Якубовсь­­кий; 18 ст.); військ. діяч, Герой Рад. Союзу С. Руденко. Від 1773 мешкав у К. та був його городни­чим арх. М. Мосцепанов. Тут по­хов. брат Марка Вовчка – пись­­менник Д. Вілінський (проживав у К. від 1870-х рр.).

Літ.: Михайленко В. М. Короп історич­­ний: Популярні нариси. Ніжин, 2006; Його ж. Короп: Популярні нариси. Чг., 2008; Губський О. Ф. Короп — європей­­ське місто. Чг., 2010.

Р. В. Трофимченко

Стаття оновлена: 2014