Кульбакін Степан Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кульбакін Степан Михайлович

КУЛЬБА́КІН Степан Михайлович (28. 07(09. 08). 1873, Тифліс, нині Тбілісі – 22. 12. 1941, Белґрад) – мовознавець. Д-р слов’ян. філології (1908), чл.-кор. Польс. АН (1907), РАН (1919), акад. Серб. АН (1927). Закін. Новорос. ун-т (Одеса, 1897). Працював 1896–1900 у б-ках С.-Пе­тер­бурга та Москви; від 1900 – доц. Новорос. ун-ту. 1904–19 – у Хар­кові: від 1908 – проф. каф. сло­в’ян. філології Ун-ту, водночас на Вищих жін. курсах: проф., 1911–19 – ректор. Від 1920 – проф. Ун-ту в м. Скоп’є; від 1924 – проф. філос. ф-ту Белґрад. ун-ту. Наук. дослідж.: старослов’ян. писемність, історія слов’ян, сло­в’ян. мови. Автор пр. «Украинский язык: Краткий очерк исторической фонетики и морфологии» (Х., 1919).

Пр.: Заметки о языке и правописании Волканова евангелия. Т. 1–4. С.-Пе­тербург, 1898; Софийский синодик в новом издании и характеристике. С.-Пе­тербург, 1899; Лексика Хиландарских отрывков. С.-Пе­тербург, 1902; Былые долгие гласные польского языка. О., 1902; Охридская рукопись Апостола кон­ца ХІІ века // Български старини. София, 1907. Кн. 3; Краткая фонетика и морфология сербского языка. Х., 1909; Древнецерковнославянский язык. Х., 1911–13. Вып. 1–3; 3-е изд. – 1917; Грам­матика церковнославянского языка по церковным памятникам. Москва, 2005.

Літ.: Кульбакин Степан Михайлович // Булахов М. Г. Восточнославянские язы­коведы: Биобиблиогр. слов. Минск, 1976. Т. 2.

Є. X. Широкорад

Стаття оновлена: 2016