Культура автохтонна і маргінальна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Культура автохтонна і маргінальна

КУЛЬТУ́РА АВТОХТО́ННА І МАРГІНА́ЛЬНА Культура автохтонна (К. а.) розвивається на певній тер. настільки довго, що вступає в орган. зв’язок із природ. умовами цієї тер., тяжіє до осідлості. Як правило, вона може мати на влас. тер. свою державу, яка легітимує її автохтон. статус. Проте в історії є багато випадків, коли К. а. входила у простір ін. держави – як архаїчна форма, що не вважається актуал. для сучасності, а тому існує лише в музеях і резерваціях (культури аборигенів Австралії чи Америки), або як елемент імпер. культур. угруповання (єгипет. культура в імперії Александра Македонського, укр. культура у межах Рос. імперії та СРСР). В обох випадках К. а. стає культурою маргінальною (К. м.) за соц. статусом, проте може зберігати автохтон. статус у духов. плані та за сприятливих умов створити власні форми державності. К. м. знаходиться на межi рiзних культур. свiтiв або пе­ребуває в опозицiї до культур. спiльноти, яка є автохтон. на данiй територiї. Фундам. рисами К. м. є її неукорiненiсть, принципова незавершенiсть та схильність до деконструкції. К. м. може бути результатом мiграцiї – як випадкової, так i постiйної; лише у другому випадку можна говорити про К. м. у строгому сенсi слова; в цьому випадку вона протистоїть К. а. за способом буття. Проте К. м. може мати своєю протилежнiстю й офiц. культуру, виступаючи у формi контркультури (культура гiпi, пан­­кiв тощо). Мова може йти також про К. м. у царинi фiлософiї (мар­­гiналiзм), що означає перед­усім ірраціоналіст. тенденції, які мають деконструктив. та десакралізуючий характер і постулюють домінування локального над універсальним. У цьому плані ситуація постмодернізму у філософії знач. мірою є розвитком філос. К. м.

Н. В. Хамітов

Стаття оновлена: 2016