Коропець - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коропець

КОРОПЕ́ЦЬ – селище міського типу Мона­стириського району Тернопільської області. Коропец. селищ. раді підпорядк. села Світле та Стигла. До К. приєднано хутори Діброва та Додатки. Знаходиться у гирлі р. Коропець (притока Дністра), за 97 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 24 км від залізнич. ст. Бучач. Пл. 8,61 км2. Насел 3761 особа (2001, складає 99,5 % до 1989), переважно українці. Побл. К. ви­явлено залишки пізньопалео­літ. стоянки, поселення трипіл. культури та двох городищ часів Київ. Русі. Уперше згадується у писем. джерелах 1421 з приводу дозволу польс. короля Владислава ІІ Яґайла на побудову костелу. У цей час К. належав до Галиц. пов. Руського воєводст­­ва. 1453 надано Маґдебур. пра­­во. У 16 ст. збудовано замок. Оскільки К. знаходився побл. Волос. шляху, тому неодноразово зазнавав руйнувань під час татар. набігів. 1664 згадується вже як село, у якому налічувалося 119 госп-в, працювало 7 ремісників і діяло 2 млини. Від серед. 18 ст. – у власності графів Бадені. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Під час 1-ї світ. вій­ни через К. проходила лінія фронту. У листопаді 1918 – липні 1919 – у складі ЗУНР, 1919–39 – Польщі, від 1939 – УРСР. Тут діяли осередки т-в «Сокіл» (від 1904), «Про­­світа» (від 1906), «Сільс. господар» (від 1908), «Січ» (від 1910), Союзу українок (від 1926). Від 8 липня 1941 до 22 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У липні 1943 під час рейду в Карпати неподалік К. проходи­­ло партизан. з’єднання С. Ковпака. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. К. згадують у Кресовій книзі справедливих. 1940–59 – райцентр. Від 1984 – смт. 1820, 1941, 1969 та 2008 жит. потерпали від великих повеней. 1970 мешкало бл. 4,5 тис., 1979 – 4,1 тис., 1989 – 3,8 тис., 1999 – 3,4 тис. осіб. Ни­­ні у К. – 2 заг.-осв. школи, ПТУ, школа-інтернат, муз. школа, до­­шкіл. заклад; Нар. дім «Галичина», б-ка, істор.-крає­знав. музей; лікарня. Зберігся палац графа Бадені (19 ст.; споруджений у класично-синкретич. стилі з роз­­кіш. барок. ліпними геральдич. атрибутами). У палац. парку зрос­­тають величезні старі дерева, зокрема й екзотичні (напр., пла­­тани). Є церкви Успіння Пресвя­­тої Богородиці (1795, дерев’я­­на, реставрована 1992), св. Ми­­колая (2002), костел (19 ст.), 2 каплички. Щорічно проходить кулінар. фестиваль «Коропфест». Споруджено мемор. комплекс рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, насипано символічну могилу УСС, встановлено пам’ятні знаки діячам ОУН і воякам УПА, пам’ятники Т. Шевчен­­ку та М. Каганцю, пам’ят. знак з нагоди надання місту Маґдебур. права, пам’ят. хрест на місці розстрілу 14-ти рад. воїнів. 2002 кіностудія «Кінематографіст» зня­­ла д/ф «Коропецька Швейцарія, або Великдень з Б. Гаврилишиним». Серед видат. уродженців – економіст, іноз. чл. НАНУ Б. Гаврилишин, економіст М. Дов­­бенко, матеріалознавець М. Де­­лявський, історик О. Коновець; громад.-політ. діяч М. Каганець; художник Я. Миськів; лижник С. Куриляк.

Літ.: Гаврилишин В., Гаврилишин Т. Коропець: Історія і спогади. Т., 2004; Шот М. У селищі Коропець – рибний день // Уряд. кур’єр. 2010, 28 серп.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2014