Кульчицький Людвік - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кульчицький Людвік

КУЛЬЧИ́ЦЬКИЙ Людвік (Kulczycki Ludwik; псевд. – Mieczysław Mazowiecki; 22. 07. 1866, Варшава – 03. 08. 1941, там само) – польський політичний діяч, публіцист, соціолог. Навч. у Вищій торг. школі у Варшаві (1884–87). Від 1885 брав участь у роботі нелегал. студент. гуртків. 1887 виїхав до Швейцарії, слухав лекції у Женев. ун-ті. Познайомився з польс., рос., вірм., груз. політ. емігрантами соціаліст. орієнтації, під впливом яких сформувалися його політ. погляди. 1888 повернувся у Варшаву. Ініціював створення польс. соціаліст.-рев. пар­тії «Пролетаріат» (ІІ Пролетаріат). Заарешт. рос. поліцією, за рев. діяльність ув’язнений на 2,5 р. Після звільнення 1895 уві­­йшов до керів. органу Польс. со­­ціаліст. партії – Центр. робітн. ком-ту. У тому ж році заарешт. вдруге та ув’язнений на 2 р. Згодом перебував на засланні в Сибіру (Росія), звідки 1899 втік у Галичину і поселився у Львові. 1900 став співзасн. та гол. ідеоло­гом польс. соціаліст. партії «Про­летаріат» (ІІІ Пролетаріат). Викла­дав у школі політ. наук при Львів. ун-ті (1900–05); був організатором і співкер. Польс. видавн. т-ва (1900–14). У 1911 відійшов від соціалістів і став прихильником пронім. орієнтації. 1917 – чл. Вищого нац. ком-ту, Ліги польс. державності. Видав низку брошур і книг з питань розвитку соціаліст. руху, історії і перспек­тив революції в Росії, польс. де­мократ. руху, відновлення польс. державності, польс.-укр. стосунків тощо, а також розвідки із соціології. 1918 переїхав у Варшаву. Від 1919 – співроб. депар­таменту МВС; 1924–27 – заст. дир. упр. континентал. еміграції мін-ва праці й соц. забезпечення Польщі; водночас – проф. Школи політ. наук (1918–34) і Вищої школи журналістики (1924–32). Чл. (від 1920), співкер. і провід. ідеолог Нац. робітн. партії. 1932 через звинувачення у співпраці з австро-угор. і нім. спецслужбами під час 1-ї світ. війни залишив усі парт. посади і віді­йшов від політ. діяльності. Від 1935 – на пенсії.

Пр.: Zarys podstaw socjologii ogólnej. Lwów, 1900; Polska Partia Socjalistyczna «Proletariat»: Komitet Centralny. Lwów, 1902; Anarchizm współczesny. Lwów, 1902; Współczesne prądy umysłowe i polityczne szkice. Serya 1–2. Lwów, 1903–04; Autonomia i Federalizm w ustroju państw konstytucyjnych. Lwów, 1906; Anarchizm w obecnym ruchu społeczno-politycznym w Rosyi. Warszawa, 1907; Rewolucja rosyjska. Cz. 1. Lwów, 1909; Cz. 2. Lwów; Warszawa, 1911; Bankruc­two Narodowej Demokracji w Galicji na tle obecnej sytuacji politycznej. Lwów, 1911; Ugoda polsko-ruska. Lwów, 1912; Kompromisowy projekt sejmowej reformy wyborczej bloku. Lwów, 1913; Państwa centralne: Rosja a Polska. Kraków, 1916; Austrya a Polska. Kraków, 1916; Druga rewolucja rosyjska. Warszawa, 1917; Za­­sady socjologii ogólnej. Warszawa, 1923; Nauka o państwie. Warszawa, 1924; Prawo polityczne. T. 1– 3. Warszawa, 1930; W poszukiwaniu nowego ustroju społecz­nego. Warszawa, 1933.

Літ.: L. Wasilewski. Zarys dziejów Polskiej Partii Socjalistycznej w związku z historią socjalizmu polskiego w trzech zaborach i na emigracji. 1925; J. Tomicki. Polska Par­tia Socjalistyczna 1892–1948. 1983 (оби­дві – Варшава).

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016