Кульчицький Микола Леонідович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кульчицький Микола Леонідович

КУЛЬЧИ́ЦЬКИЙ Микола Леонідович (18.03(01. 04). 1908, с. Суботці Олександрій. пов. Херсон. губ., нині Знам’ян. р-ну Кіровогр. обл. – 24. 02. 1992, Київ) – кінооператор. Засл. діяч мист-в УРСР (1983). Чл. СКінУ (1957). Закін. Одес. технікум кінематографії (1930; викл. О. Калюжний). Працював оператором на Одес. кінофабриці (1928–34), Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (1934–92). Зняв стрічки: «БУПР – не тюрма» (1928), «25 000» (1930), «Каховський плацдарм» (1934), «Моє» (1935; обидві – реж. О. Штрижак), «Справжній товариш» (1936, реж. О. Окунчиков, Л. Бодик), «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк), «Майська ніч» (1940, реж. М. Садкович; обидві – спів­авт.), «Одного чудового дня» (реж. М. Слуцький), «По­лум’я гніву», «Іван Франко» (усі – 1956), «Киянка» (1959), «Спадкоємці» (1960; усі – реж. Т. Левчук), «Під Золотим орлом» (1957, реж. М. Афанасьєва), «Небо кли­че» (1961, реж. О. Козир, М. Карю­ков), «Сейм виходить з берегів» (1962, реж. І. Шмарук), «Новели Красного дому» (1963, реж. І. Вєтров, М. Мащенко), «Немає невідомих солдатів» (1964, реж. С. Цибульник), «На Київському напрямку» (1967), «Женці» (1978), «Високий перевал» (1982; усі – реж. В. Денисенко), «На зорі туманної юності» (1969, т/ф, реж. В. Луговський; відзнака журі за кращу оператор. роботу на Все­союз. фестивалі телефільмів, Мінськ, 1971), «Анна і Командор» (1974, реж. Є. Хринюк), «Ви Петь­ка не бачили?» (1975, реж. В. По­пов), «Не було б щастя...» (1983, реж. К. Єршов). Зробив низку винаходів у галузі кінотехніки.

Л. В. Череватенко

Стаття оновлена: 2016