Кулябко Олексій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кулябко Олексій Олександрович

КУЛЯ́БКО Олексій Олександрович (15(27). 03. 1866, м. Омськ, Росія – 06. 08. 1930, Москва) – фізіолог. Походив з козац. роду з Полтавщини. Д-р медицини (1897). Закін. С.-Петербур. (1888, ступ. канд. природн. н.) та Томський (Росія, 1893) ун-ти. Від 1890 працював в останньому (з перервою): від 1903 – екстраор­­динар., 1904–24 – ординар. проф. каф. фізіології, водночас 1912–13 очолював Зоол. музей при Ун-ті; 1895–98 – у С.-Петербур. АН (його наук. праці відзнач. зо­­лотою рецензент. медаллю Ака­­демії); 1898–1903 – приват-доц. каф. фізіології С.-Петербур. ун-ту; 1919 – зав. Сибір. вищих жін. курсів; від 1924 – проф. каф. фізіології Моск. клін. ін-ту; за сумісн. від 1925 – консультант Всесоюз. н.-д. хім.-фармацевт. ін-ту. Чл.-кор. Наук. т-в фізіологів Німеччини, Франції, Угорщи­ни та ін. Вивчав дію токсич. речовин на організм людини, фізіологію ЦНС. Знач. популярності набув дослід К. з оживлення серця померлої дитини через понад 20 год. після його зупинки.

Пр.: К вопросу о желчных капиллярах. С.-Петербург, 1897; Новые опыты оживления сердца. Оживление челове­­ческого сердца // Рус. врач. 1902. № 1; Влияние алкоголя, хлороформа, никотинов и некоторых других ядов на сердце // Журн. мед. химии и органотерапии. 1903. № 27–28; Возможна ли жизнь головы, отрезанной от туловища // Искры науки. 1928. № 6.

Літ.: А. А. Кулябко. [Некролог] // Мед.-биол. журн. 1930. № 6.

Г. Л. Демочко

Стаття оновлена: 2016