Куна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куна

КУНА́ – село Гайсинського району Він­­ницької області. Кунян. сільс. раді підпорядк. села Кочурів, Крутогорб, Мар’янівка. Знаходиться на правому березі р. Соб (впадає у Південний Буг) і її притоці Кунка, за 100 км від обл. цент­­ру, за 3 км від райцентру та залізнич. ст. Гайсин. Пл. 2,9 км2. За переписом 2001, насел. скла­­дало 1906 осіб; станом на 2015 – 1863 особи. Через К. проходить автошлях Вінниця–Турбів–Вели­­ка Михайлівка. Існує низка версій щодо походження назви: від куниць, яких багато водилося у цій місцевості; від давньорус. грош. одиниці куни (частина гривні); від тюрк. слова, що озна­­чає «день» та ін. За твердженням дослідників, саме на тер. К. і Мар’янівки, яка розташ. навпроти, на лівому березі, знаходилося літописне городище Кунилля, яке згадується під 1150. Побл. К. виявлено поселення чер­­няхів. культури, побл. Кочуріва – палеоліт. стоянку, поселення за­­рубинец. культури та слов’ян (6–­­7 ст.), побл. Крутогорба – посе­­лення скіф. часу, побл. Мар’я­­нів­­ки – поселення зарубинец. куль­­тури та курган. могильник. У 2-й пол. 12 ст. ці землі увійшли до складу Київ. князівства, 1362 – до Великого князівства Литовського, 1569 – до Польщі. Упродовж 12–17 ст. поселення не­­одноразово спустошували татар. загони. Від кін. 14 до 1-ї чв. 17 ст. К. належала литов. шляхет. родині Слупичів, від 1750-х рр. до більшов. перевороту 1917 – польс. шляхтичам Ярошинським. Жит. брали участь у повстаннях К. Косинського, С. Наливайка, Визв. війні під проводом Б. Хмель­­ницького, гайдамац. русі та Коліївщині. К. деякий час була сотен. м-ком Кальниц. полку. За Андрусів. мирним договором 1667 залишилася у складі Польщі. За 2-м її поділом 1793 К. відійшла до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – волос. центр Гайсин. пов. Поділ. губ. Тут здавна мешкала значна євр. громада. За переписом 1897, проживали 1764 особи, з них 206 євреїв. Наприкінці 19 ст. була низка постоялих дворів, працював пиво­­вар. з-д, діяли православна церк­­ва, костел, синагога. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазна­­ли сталін. репресій. Від 23 лип­­ня 1941 до 14 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни загинули 336 кунянців. Нині у К. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулато­­рія. Діють реліг. громади УПЦ МП (2007 митрополит Київський і всієї України Володимир освятив новозбудов. церкву Різдва Пресвятої Богородиці) і євангел. християн-баптистів. Збереглися капуцин. костел, за­­лишки в’їзної брами та муру нав­­коло нього (18 ст.), будівля польс. школи (1908). Встановлено мемор. ком­­плекс «Скорботна мати та воїн» (на честь воїнів-земляків), 3 па­­м’ятники на брат. моги­лах воїнів-визволителів, які загинули під час 2-ї світ. війни. Се­­ред видат. уродженців К. – польс. математик Є. Жилінський, спортс­менка (веслування на байдарках і каное) О. Петришина (тут і похов.). У Крутогорбі народився актор, засл. арт. України А. Цех­­мейструк, у цьому селі минули останні роки життя письменника О. Розумієнка.

Літ.: Прокоф’єв О. Історія м. Гайсин. Ч. 1. Гайсин, 2001; Панчук В. Мар’я­­нів­­ка: село, люди, долі. К., 2003; Мельник П. На споконвічних перехрестях. В., 2009.

С. І. Кондратюк

Стаття оновлена: 2016