Куницький Леонтій Теофанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куницький Леонтій Теофанович

КУНИ́ЦЬКИЙ Леонтій Теофанович (20. 06. 1876, с. Оріховець, нині Підволочис. р-ну Терноп. обл. – 12. 09. 1961, м. Мостиська Львів. обл.) – церковний і громадсько-політичний діяч. Д-р теології (1904). Чл. НТШ (1934). Закін. академ. г-зію у Львові (1896). Студіював теологію у Грец. колегії в Римі (1896–97), Львів. духов. семінарії та Львів. ун-ті (1897–1900), ін-ті «Авґустинеум» (Відень, 1900–03), конвікті «Канізиянум» (м. Іннс­­брук, Австрія, 1903–04). Відтоді – у Львів. духов. семінарії: 1904–05 – префект, 1908–14 – духівник. 1905–08 – парох на Тернопільщині. Напередодні 1-ї світ. вій­­ни служив серед українців у Боснії, 1914–17 опікувався укр. робітниками в м. Бремен (Німеччина). Від 1918 – радник і референт Митропол. консисторії, 1924 – прелат-канцлер Митропол. капітулу (обидва – Львів), 1924–30 – Львів. декан і парох собору св. Юра у Львові. Актив. діяч Укр. нар. труд. партії, чл. її Тіснішого нар. ком-ту (1924–25), видавав друк. органи партії «Нова рада» (1919–20) і «Наш прапор» (1923–24); один із засн. (1925) і заст. голови (1928–30) УНДО, посол до польс. сейму (1928–30); голова т-ва «Нар. лічниця» (1921–23) та Ком-ту допомоги політ. в’яз­­ням (1937–39). Чл. укр. делегації від Польщі на 4-му конгресі європ. нац. меншин у Женеві (1928). Підтримував діяльність Пласту. 1939–44 перебував у Відні. 11 квітня 1945 за­арешт., засудж. до 10-ти р. за­­слання в Сибіру. Після звільнення жив у м. Мостиська. Опублікував спогади «Над Босною» (ж. «Нива», 1917–18), кн. «Вітер від моря» (Л., 1927). Видано його «Спомини молодих літ та заслання» (Торонто, 1990; Л., 2003).

Літ.: Франко П. Репресоване духовенство УГКЦ (1939–1946). Л., 2006.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016