Кунів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кунів

КУ́НІВ – село Ізяславського району Хмельницької області. Кунів. сільс. раді підпорядк. села Антонівка, Долоччя та Кам’янка. Знаходиться на лівому березі р. Вілія (притока Горині, бас. Дніпра; на правому березі – с. Болотківці Остроз. р-ну Рівнен. обл.), за 180 км від обл. центру, за 45 км від райцентру та за 30 км від залізнич. ст. Оженин (Остроз. р-н). Пл. 2,37 км2. Насел. за остан. переписом (2001) складало 644 особи; станом на 2015 – 530 осіб; переважно українці. Через село проходить автомагістраль Острог–Радивилів. На тер. села знайдено значну кількість монет 13–18 ст. За нар. переказами, у навколиш. лісах водилося багато куниць, на яких полювали перші поселенці. Уперше згадує­­ться в писем. джерелах 1446 як м-ко, що належало Є. Малинсь­кому. Тут, на схилах Вілії, існував замок. Згадки про К. є також в описі Крем’янец. замку 1545 й універсалі польс. короля Сиґізмунда ІІ Авґуста про приєднання Волин. землі до Польщі 1569. До Люблін. унії – у складі Великого князівства Литовського. У різний час К. перебував у власності Єловицьких, Яблоновських, Острозьких. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. Спочатку К. входив до Заслав. намісництва, від 1797 – м-ко Остроз. пов. Волин. губ. Від 1831 – у власності держави. 1886 відкрито церк.-парафіял. школу. Тут здавна була значна євр. громада (1847 – 618, 1897 – 1661, 1923 – 1029 осіб), проживали також поляки. У 2-й пол. 19 ст. із заг. кількості насел. українці складали бл. 54 %, євреї – 41 %, поляки – 4 %. За переписом 1897, насел. становило 2935, 1911 – 2826 осіб. На поч. 20 ст. було досить розвинене шкіряне вироб-во, працював водяний млин, відбувалося 12 ярмарків щорічно. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–31 та 1935–59 – у складі Плужнен., 1931–35 та від 1959 – Ізяслав. р-нів; від 1932 – Вінн., від 1937 – Кам’янець-Поділ. (від 1954 – Хмельн.) обл. Від 1925 – село. Жит. зазнали сталін. репресій. У 1930-х рр. на катол. парафіял. цвинтарі більшов. влада розмістила колгоспну ферму. До 1939 у К. була комендатура рад. прикордон. військ. За 5 км від нього проходила т. зв. лінія Сталіна (система оборон. укріплень). Від 30 червня 1941 до 22 лютого 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У серпні 1941 з К. і с. Мала Радогощ (Ізяслав. р-н) нацисти розстріляли 159, у червні 1942 – ще декілька сотень євреїв. На фронтах 2-ї світ. війни загинуло 126 мешканців села. Нині у К. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Реліг. громади: РКЦ (зберігся костел Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Михаїла, споруджений 1832), УПЦ МП, християн віри євангельської. Встановлено пам’ятники воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. війни, та Невідомому солдату, пам’ятні знаки євреям, яких розстріляли нацисти, і прикордонникам. У Долоччі народився письменник, чл. СП РФ О. Матвєєв.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Вінніпег, 1984. Т. 1.

Я. М. Качур

Стаття оновлена: 2016