КУНЦЕ́ВИЧ Всеволод Михайлович (15. 03. 1929, Київ — 27. 02. 2022, там само) — фахівець у галузі АСК. Брат Е. Кунцевича. Доктор технічних наук (1965), професор (1967), академік НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1999). Держ. премії УРСР (1978, 1991) та України (2000) в галузі науки і техніки Премії ім. С. Ле­бедєва АН УРСР (1987), ім. В. Глушкова (1995), ім. В. Ми­халевича (2003) НАНУ. Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (1999) та князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2009). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1952). Працював в Ін­ституті електротехніки АН УРСР (1958–63); Ін­ституті кібернетики НАНУ (1963–96): від 1966 — завідувач від­ділу дис­крет. систем керува­н­ня, від 1995 — за­ступник директора з наукової роботи; від 1996 — в Ін­ституті косміч. дослідж. НАНУ і НКАУ (усі — Київ): дир., від 2007 — почес. дир. За сумісн. 1967–86 — професор кафедри тех. кібернетики Київ. політех. ін­ституту. Головний редактор журналу «Про­блемы управления и информатики» (1988–2019). Засн. вітчизн. школи в галузі дис­крет. систем керува­н­ня. Зробив вагомий внесок у роз­робле­н­ня сучас. теорії адаптив. систем керува­н­ня. Роз­вʼязав задачу синтезу оптим. систем керува­н­ня широкого класу неліній. обʼєктів на основі викори­ста­н­ня апарату функцій Ляпунова; задачу ви­значе­н­ня радіуса мін. інваріант. множини ліній. систем, на які діють адитивні обмежені збуре­н­ня. Автор низки гасел в «Энциклопедии кибернетики» (К., 1974).