Куплеваський Микола Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куплеваський Микола Йосипович

КУПЛЕВА́СЬКИЙ Микола Йосипович (24. 12. 1847 (05. 01. 1848), м. Оріхів, нині Запоріз. обл. – після 1918) – правознавець. Закін. Харків. ун-т зі ступ. канд. права (1872), де від 1873 був професор. стипендіатом каф. держ. права. 1875 упродовж півроку поглиблював знання в Ун-ті св. Во­­ло­­димира у Києві під кер-вом О. Романовича-Славатинського. 1877 захистив дис. на право викладання і як приват-доц. почав читати лекції з держ. права у Харків. ун-ті (через 2 р., після захисту магістер. дис., обраний штат. доц.). 1880–82 – у наук. відрядженні в ун-тах і б-ках Франції та Німеччини. 1888 захистив доктор. дис., відтоді – екстраординар., від 1890 – ординар., від 1902 – засл. проф. каф. держ. права, водночас 1901–05 – ректор Харків. ун-ту; 1886–1901 – зав. юрид. кабінету при ньому. Як вступ до свого осн. курсу держ. права викладав і курс заг. вчення про державу, за дорученням ф-ту – курс історії руського права (1896–98), читав лекції з історії англ. держ. установ і сучас. англ. держ. права. Ініціатор створення і перший голова Харків. юрид. т-ва (1901–03). Від 1907 – у С.-Петербурзі: проф. Імператор. уч-ща правознавства, чл. консультації при Мін-ві юстиції, ученого ком-ту Мін-ва нар. освіти. К. негативно спри­йняв Лютн. революцію та більшов. переворот 1917 і восени того ж року поселився в с-щі Південне побл. Харкова (нині місто Харків. обл.). В останні місяці Гетьманату П. Скоропадського брав участь у роботі комісії, що опрацьовувала положення про вибори до Держ. Сейму Української Держави. Подальша доля невідома. Як правознавець К. критично оцінював то­­гочасну Рос. імперію й одним із перших у вітчизн. юриспруденції виступив за перетворення її в конституц. і правову державу; ставив питання про розвиток прав особистості, демократ. принципів і процедур; утвердження громадян. рівноправ’я; участь сусп-ва у держ. діяльності; забезпечення законності упр., поділу держ. влади, незалежності правосуддя; запровадження відповідальності посад. осіб і адм. юстиції. Належав до партії октябристів, став співзасн. Всерос. нац. союзу. К. відомий також як музикант і композитор. Він захоплювався тео­рією та історією музики, композитор. діяльністю, опублікував кілька збірок муз. творів, серед яких – п’єси для фортепіано, пісні для духов. хору тощо. Його церк. музику («Світе тихий», «Благослови, душе моя, Господа» та ін.) виконували у багатьох храмах Рос. імперії. К. був головою Харків. хорового т-ва, муз. комісії С.-Петербур. просвітн. т-ва «Маяк», одним із провід. діячів РМТ.

Пр.: Состояние сельской общины в ХVI в. на дворцовых землях и землях духовных и светских владельцев К., 1877; Административная юстиция в Западной Европе. Вып. 1. Административная юстиция во Франции. Х., 1879; Принцип разделения властей в строе современного государства // Юрид. вест. 1882. № 11–12; О пределах повиновения незаконным распоряжениям и действиям должностных лиц // Там само. 1886. № 9; Государственная служба в теории и в иностранном действующем праве Англии, Франции, Германии и Цислейтанской Австрии. Х., 1888; Русское государственное право. Х., 1894. Т. 1; 1896. Т. 2; Вопрос об организации студенчества университетов. Х., 1901; Всероссийский нацио­­нальный союз. С.-Петербург, 1908; Исторический очерк преобразования государственного строя в царствование Императора Николая ІІ. Вып. 1. Преобразование высших государственных учреждений (1904–1907 гг.). С.-Петер­бург, 1912.

Літ.: Юридический факультет Харь­­ковского университета за первые сто лет его существования, 1805–1905. Х., 1908.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2016