Купол геологічний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Купол геологічний

КУ́ПОЛ ГЕОЛОГІ́ЧНИЙ – антикліналь ізометричної форми з падінням крил від центра. Довж. К. г. дорівнює ширині або не перевищує її більш ніж в 2 рази. Елементи К. г.: вісь – лінія, що проходить через центр. частину перегинів шарів різного віку; й ареал – площа структури, обмежена контуром, за яким падіння шарів змінюється на зворотне. Потужність шарів нерідко меншає до центр. частини структури, а деякі шари повністю виклинюються, створюючи непаралельність поверхонь нашарування (конседиментац. куполи). К. г. є окремим випадком брахіантикліналі й утворюється в платформ. або близьких до них умовах – над рифовими масивами, ерозій. виступами фундаменту, лаколітами тощо. Розрізняють також вулканічні, соляні та ґнейс. К. г. Вулканічні К. г. – екструзивні (екструзивно-експлозивні, екс­­трузивно-ефузивні, екструзивні) утворення з крутими схилами вис. до 800 м; виникли шляхом витискання з вулканіч. каналу в’язкої лави. Ґнейс. К. г. – ізометр. структури площею перші сотні км2 у кристаліч. фундаменті. Зустрічаються у всіх комплексах докембрію древніх щитів (Балт., Укр., Алдан. та ін.). Виникають одночасно з мігматизацією та гранітизацією. Відомі також у фанерозой. утвореннях (Казахстан, Урал, Забайкалля, Молдануб. зона Зх. Європи, Канад. Кордильєрів тощо). Соляні К. г. формуються у великих западинах платформ, крайових прогинів, континентал. околиць атлантич. типу внаслідок вияву соляної тектоніки. З соляними К. г. часто пов’язані родовища нафти та газу.

В. С. Білецький

Стаття оновлена: 2016