Купон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Купон

КУПО́Н (франц. coupon, від couper – різати) – відрізна частина цінних паперів (акції, облігації), при по­данні якої власникові сплачують дивіденди; сурогат грошових знаків. В Україні К. разового використання запроваджено 1990 під назвою «Українські картки споживача» з метою захисту внутр. ринку від знецінених рублів СРСР і їхнього вилучення з готівк. обігу. Однак ефект від за­провадження таких К. виявився незначним через відсутність чіткого механізму інкасації, мож­ливість їхньої купівлі на «чорному» ринку за низькою ціною, вільний обіг рад. рублів на неорганізов. ринку. Тому НБУ від січня 1992 запровадив у готівк., а згодом – і у безготівк. обіг купонокарбованці (ін. назва – укр. карбованці), що дало змогу вийти з рубльової зони, вирішити проблему готівк. забезпечення нац. економіки, розпочати реалізовувати власну грошово-кре­дитну політику. Кризові явища в економіці спричинили наростання інфляц. процесів, що призвело до емісії купонокарбованців знач. номіналів. Випускали грош. знаки номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200, 500, 1 тис., 2 тис., 5 тис., 10 тис., 20 тис., 50 тис., 100 тис., 200 тис., 500 тис., 1 млн купонокарбован­ців. У ході грошової реформи 1996 проведено обмін грош. знаків у співвідношенні 100 тис. купонокарбованців за 1 гривню. Термін «К.» також використовують на позначення відрізу тканини з наміченими лініями для розкрою, квитка на місце у театр. ложі, відріз. частини реклам. оголошення в газеті, журналі або на упаковці товару, що дає право його власнику на знижку, відріз. передплат. бланка для передплати на газету чи журнал тощо.

Літ.: Дорофєєва Н. В., Комаринська З. М. З історії грошей України. Л.; К., 2000; Шуст Р. М. Нумізматика. Істо­рія грошового обігу та монетної спра­ви в Україні: Навч. посіб. К., 2007.

Р. М. Шуст

Стаття оновлена: 2016