Купранець Орест - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Купранець Орест

КУПРАНЕ́ЦЬ Орест (16. 06. 1924, м. Дрогобич, нині Львів. обл. – 16. 04. 1988, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) – церковний діяч УГКЦ. Вивчав філософію у духов. семінарії у м. Гіршберґ (Німеччина) та теологію в Укр. катол. духов. семінарії у м. Кулем­­борґ (Нідерланди). Під час 2-ї світ. війни служив у дивізії «Галичина», був поранений. Від 1949 – у Канаді. 1951 у м. Мондер (провінція Альберта) вступив до чину отців Василіян. 1951–57 – проф. Василіян. духов. семінарії; водночас 1953–57 – організатор і дир. Укр. василіян. музею й архіву (усі – Мо­­ндер). 1957 виїхав до Риму, де студіював в Орієнтал. ін-ті та викладав історію Церкви у Василіян. домі студій. 1958–60 вхо­­див до складу біблій. комісії, що перевіряла точність перекладу І. Хоменком Біблії укр. мовою з богослов. погляду. 1959 здобув докторат з філософії в УВУ (Мюн­­хен). Від 1960 – парох церкви св. Варвари у Відні. 1964 повернувся до Канади і став гол. ред. ж. «Світло», де надрукував ст. «Славний син Дрогобицької землі», у якій з клерикал. позицій засудив радикал.-соціаліст. погляди й переконання І. Франка. Автор кн. «Топономастика Гва­нінуса з 1611 р.» (Вінніпеґ, 1954), «Виклятий гетьман Мазепа» (То­­ронто, 1958), «Православна Церк­­ва в міжвоєнній Польщі, 1919–39» (Рим, 1974), «Духовне вогни­­ще на скитальщині» (1975), «По­­ходження назви Русь в Хроніці Олександра Ґванінуса з 1611 ро­­ку» (1977; обидві – Рим; Торонто) та ін.

Літ.: Святе Письмо Старого та Но­­вого Завіту. Повний переклад, здійснений за ориґінальними єврейсь­­ки­­ми, арамійськими та грецькими текстами. Рим, 1963; Л., 2007.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2016