Купріна Валентина Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Купріна Валентина Іванівна

КУПРІНА́ Валентина Іванівна (01. 10. 1934, смт Кочеток Чугуїв. р-ну Харків. обл.) – співачка (контральто). Лауреатка 6-го Всесвіт. фестивалю молоді і студентів (Москва, 1957, у складі октету, диплом 2-го ступ. і срібна медаль) та Всесоюз. конкурсу нар. співу (1957, диплом 1-го ступ.). Закін. ліс. технікум у Чугуєві (1953). Брала приватні уроки вокалу в А. Дзюблик (1967–82). Від 1954 – солістка ансамблю пісні і танцю Херсон. філармонії. 1956–61 – арт. Держ. укр. нар. хору. 1961–62 – солістка Держ. естрад. оркестру РРФСР під кер-вом О. Лундстрема (Москва), 1961–64 – джаз. оркестру «Дніпро» під кер-вом М. Гринька й І. Петренка, Укрконцерту (1964–70), Муз.-хор. т-ва України (1970–79; усі – Київ). Виступала з соль­ними концертами, а також з поп-гуртом «Кобза» (з ним випустила першу в Україні LP грамплатівку поп-музики), вокал. тріо «Либідь», джаз. ансамблем «Beauty Band» та ін. 1982 виконала прем’єри романсів П. Сокальського й В. Чечотта. У репертуарі – пісні Б. Буєвського («Все при мені», «Два потоки в Чорногорі», «Зоряні лілії», «Подаруй мені весну», «Стало тихо» тощо), Б.-Ю. Янівського («Балада про двох лебедів», «Голубівна»), Л. Вербицько­го («Жоржина», «Далека пісня»), А. Горчинського («Червона троян­да», «Троянди на пероні»), В. Тол­мачова («Квіти ромена»), В. Вер­менича («Поїзд із Варшави», «Ромашки»), а також власні пісні. Найбільше визнання здобула у 60-х – на поч. 70-х рр. 20 ст. К. притаманні пластичність, виразність та завершеність виконання. Здійснила низку записів у фонди Укр. радіо та на грам­­платівки. Про К. знято д/ф «Соло для “невідомої співачки”» (2006, реж. А. Соколовський, Київ. студія хронікал.-документал. фільмів). Авторка пісень «Чоловіче мій, запрягай коня», «Пісня про Байду» (обидві – сл. Л. Костенко), «Танго», «Весняне», «Лип­невий день» (усі – сл. О. Теліги), «Гей, та доки ж сумувати» (сл. Д. Загула), «Майбутнє століття», «Старенька» (обидві – сл. П.-Ж. Беранже). Виконала вокал. партії до к/ф «Захар Бер­кут» (плач Мирослави), мульт­­фільму «Трубка миру» тощо.

Літ.: Гараєва М. Джерела // Україна. 1970, січ.; Токарєв Ю. Пісні доспілі // КіЖ. 1980, 21 груд.; Буєвський Б. Без гарантій на успіх // ЛУ. 1992, 5 листоп.; Токарєв Ю. Валентина Купріна: «Співатимемо, аби не заплакати!» // КіЖ. 1997, 9 квіт.; Сущенко О. Пісні-квіти Валентини Купріної // Веч. Київ. 2004, 12 жовт.; Чіп Б. Садила ліс і дарувала квіти // Віче. Чикаґо, 2004, 25 жовт.; Токарєв Ю. Людину забули... // ДТ. 2005, 19 листоп.

О. П. Кушнірук

Стаття оновлена: 2016