Купченко Григорій Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Купченко Григорій Дмитрович

КУ́ПЧЕНКО Григорій Дмитрович (15. 04. 1927, с. Вербуватівка Юр’їв. р-ну, нині Дніпроп. обл. – 24. 07. 2001, м. Сіверськодонецьк Луган. обл.) – майстер художнього зброярства, ковальства, різьблення на дереві. Нар. майстер декор.-приклад. мист-ва України (1973). Закін. Микол. металург. технікум (1953). Відтоді працював виконробом на буд-ві (м. Комсомольське, нині Донец. обл.); від 1964 – у Держ. ін-ті азот. пром-сті (м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.); 1967–84 – кер. проект. групи пром. естетики хімкомбінату Сіверськодонец. ВО «Азот». Від 1983 у с. Безгінове (Новоайдар. р-ну Ворошиловгр., нині Луган. обл.) опановував секрети майстерності коваля. Археол. знахідки (зокрема архаїчну зброю) збирав від 1970 на теренах кургану-могили отамана запороз. ко­зацтва І. Сірка. Від 1978 колекцію худож. виробів Л. виставляли у містах України та РФ. Персон. виставки – у Львові (2000), Києві (2001). Використовував сталь, мідь, бронзу, латунь, дерево. Осн. техніки – карбування, кування, лиття, травлення, ворону­вання, гравіювання, ковал. зварю­вання, різьблення, інкрустація. Створив низку вираз. за істор. змістом асоціат. композицій: «Ка­м’яний вік», «Мідний вік», «Брон­зовий вік», «Залізний вік», «Спар­­так», «Київська Русь», «Запорозь­ка Січ» (усі – 1970–90-і рр.). Творчість К. стала нац. передумовою реконструкції істор. збро­ярства. Визначальною для автор. почерку є численна колекція топірців, що вражає розмаїттям пропорцій, конфігурацій та силуетів, викарбуваними об­разами істор. та епіч. героїв, динам. сценами боротьби, мереживом різьбленого орнаменту. У топірцях знайшли змістовне втілення романтизов. образи-символи первіс. сусп-в, мажор. вихор звіриного стилю, амазонки, давньорус. князі, герої козацтва, жін. образи. Вишукана чіткість силует. конфігурацій топірців супроводжується в’яз­зю рослин. орнаментики. Застосовував техніки холод. карбування, гравіювання та глибокого різьблення на сталі (крім техніки лиття, що дозволяє тиражувати вироби). Його топірці програмно антифункціональні, хоча зберігають логіку, внутр. і зовн. динаміку первіс. форми. Для посилення образності, ідей­но-філос. звучання використовував контраст дерева і металу, зокрема у композиції «Київська Русь» він несе асоціат. навантаження взаємодії та суперечно­стей язичниц. минулого і хрис­тиян. символів. Серед виробів – карбовані латунні барельєфи у кованих картушах портретів гетьманів П. Дорошенка, П. Полуботка, Д. Вишневецького, а також герба укр. козац. війська Запороз. Січі; атрибути укр. монархії – королів. мечі, прапор, булава, клейноди у вигляді корони і скіпетра (усі – 1990-і рр.). Урочиста значущість досягається вишуканими пропорціями, карбованими і гравійов. символами державності, християнства, закликами. Декоративність предметів доповнюють фак­турні контрасти гра­війов. повер­хонь, поліхромія ко­льор. металів і склоподіб. вставок. Особлива пластична вираз­ність рельєфів досягається віртуозністю холод. карбування. У Луган. ХМ зберігаються барельєфні медальйони в метал. картушах відомих укр. гетьманів, королів. клейноди, гетьман. регалії (17 од.).

Літ.: Шмагало Р. Мистецтво зброярства – новий ракурс // Київ. церква. 2001. № 2–3; Його ж. Фантазії на тему зброї (Григорій Купченко) // ОМ. 2001. № 3.

Р. Т. Шмагало, Л. М. Борщенко

Стаття оновлена: 2016