Купчинський Роман Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Купчинський Роман Григорович

КУПЧИ́НСЬКИЙ Роман Григорович (псевд. і крипт.: Мусій Гак, Ґалант Чіпка, Галактіон Чіпка, Мирон Доля, Зиз, Той-сам, Учасник, Рокувабо, Р. К., М. Д., Т. С. та ін.; 24. 09. 1894, с. Розгадів, нині Зборів. р-ну Терноп. обл. – 10. 06. 1976, м. Ос­сінін, шт. Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – письменник, публіцист, громадський діяч, композитор. Закін. Перемишл. г-зію (нині Поль­ща, 1912), навч. у Греко-катол. духов. семінарії у Львові (1913–14), на філос. ф-ті Віден. ун-ту (1921–22), у Львів. таєм. ун-ті (1922–24). Від 1914 – в УСС: у прес. квартирі, 1918 коман­дував сотнею Вишколу; 1919 – ком-р полку УГА. 1920–21 – інтерн. у таборі для старшин УГА м. Тухоля (нині Куяв.-Помор. воєводство, Польща). Засн. групи письменників-символістів «Митуса» (1922), співзасн. і ред. вид-ва «Червона калина» (1921–39); фейлетоніст г. «Діло» (1924–39); голова Т-ва письменників і журналістів ім. І. Франка (1934–39; усі – Львів). У 1941–44 – в Укр. вид-ві (Краків). Мешкав у Відні (від 1944), Мюнхені (від 1945) та Нью-Йорку (від 1949), де працював у ред. г. «Свобода». Співзасн. (1952) і голова (1958–60) Спілки укр. журналістів Америки. Осн. тематика твор­чості – нац.-визв. боротьба, істор. події. Публікував спогади і художні твори в укр. періодиці США й Канади. Автор текстів і мелодій низки пісень – героїч., марш., істор., лірич., розважал., зокрема «Боже великий, творче всесвіту…», «Ой там при долині…», «Заквітчали дівчатонька…», «Був собі стрілець…», «Ірчик», «Їхав козак на війноньку…», «Як з Бережан до Кадри…», «Зажурились галичанки», «Човен хитається», «Ода до пісні»; драм. поеми «Великий день» (Л., 1921; Т., 1997), роману-трилогії про стрілец. будні «Заметіль» – «Курилася доріженька», «Перед навалою» (обидва – 1928), «У зворах Бескиду» (1933; 1991; усі – Львів); зб. «Мисливські оповідання» (Вінніпеґ; Торонто, 1964), травест.-героїч. пое­ми «Скоропад» (Нью-Йорк, 1965). Вершиною поет. творчості К. вважають невид. зб. «Село» (ру­копис – у ЛНБ). Віршам властивий символізм, поєднаний із нар. антропоморфізмом. Посмертно опубл. його зб. пісень «Ми йдемо в бій» (1977), лірики і прози «Невиспівані пісні» (1983; обидві – Нью-Йорк). Упорядник зб. документів про дисидент. рух «Погром в Україні» (1980) й автор передмови до неї. Чл. управи Укр. літ.-мист. клубу, Об’єдн. укр. письменників «Слово». У Тернополі 1990 видано його стрі­лец. пісні у зб. «Як з Бережан до Кадри». Того ж року в рідному селі К. відкрито літ.-мемор. музей і мемор. дошку, 1994 йому встановлено пам’ятник (скульп­тор П. Кулик, арх. В. Блюсюк). Ім’ям К. названо вулицю в Івано-Франківську.

Літ.: Луців Л. Роман Купчинський (в 30-ті роковини літ. праці) // Свобода. 1950, 2 верес.; Соневицький І. Роман Купчинський // Там само. 1951, 10 берез.; Кедрин І. Поема, її тло і автор // Купчинський Р. Скоропад. Нью-Йорк, 1965; Його ж. Романові Купчинському в альбом // Свобода. 1967, 24 січ.; Була Б. Нарис історії села Розгарів: До 500-річчя села (1494–1994) і 100-річчя Романа Купчинського (1894–1994). Бе­режани, 1994; Сирота Л. Літературна група «Митуса» // Рукописна україніка у фондах ЛНБ. Л., 1999; Погребенник Ф. Роман Купчинський – лицар чину і слова // СіЧ. 1999. № 9; Левчанівська І. Роман Купчинський // Левчанівська І. Далеке і близьке. Лц., 2000; Дичик Л. Образ Андрія Шептицького в есеїстиці Р. Купчинського // Вітчизна. 2004. № 7–8; Салига Т. Бард української пісні… І не тільки бард… // Дзвін. 2004. № 8; Мельник М. Кардіограма життєпису Романа Купчинського // Там само. 2008. № 7.

М. В. Савчук

Стаття оновлена: 2016