КУПЧИ́НСЬКИЙ Роман Григорович (псевд. і крипт.: Мусій Гак, Ґалант Чіпка, Галактіон Чіпка, Мирон Доля, Зиз, Той-сам, Учасник, Рокувабо, Р. К., М. Д., Т. С. та ін.; 24. 09. 1894, с. Роз­гадів, нині Зборів. р-ну Терноп. обл. — 10. 06. 1976, м. Ос­сінін, шт. Нью-Йорк, поховоаний у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — письмен­ник, публіцист, громадський діяч, композитор. Закінчив Пере­мишлянську гімназію (нині Поль­ща, 1912), на­вчався у Греко-католицькій духовній семінарії у Львові (1913–14), на філософському факультеті Ві­денського університету (1921–22), у Львівському таєм. університеті (1922–24). Від 1914 — в УСС: у прес. квартирі, 1918 коман­дував сотнею Ви­школу; 1919 — командир полку УГА. 1920–21 — інтернований у таборі для старшин УГА м. Тухоля (нині Куяв.-Поморське воєводство, Польща). Засновник групи письмен­ників-символістів «Митуса» (1922), спів­засновник і редактор видавництва «Червона калина» (1921–39); фейлетоніст г. «Діло» (1924–39); голова Товариства письмен­ників і журналістів ім. І. Франка (1934–39; усі — Львів). У 1941–44 — в Українському видавництві (Краків). Мешкав у Відні (від 1944), Мюнхені (від 1945) та Нью-Йорку (від 1949), де працював у редакції г. «Свобода». Спів­засн. (1952) і голова (1958–60) Спілки укр. журналістів Америки. Основна тематика твор­чості — нац.-визвольна боротьба, історичні події. Публікував спогади і художні твори в укр. періодиці США й Канади. Автор текс­тів і мелодій низки пісень — героїчних, марш., істор., лірич., роз­важальних, зокрема «Боже великий, творче всесвіту…», «Ой там при долині…», «Заквітчали дівчатонька…», «Був собі стрілець…», «Ірчик», «Їхав козак на війноньку…», «Як з Бережан до Кадри…», «Зажурились галичанки», «Човен хитається», «Ода до пісні»; драм. поеми «Великий день» (Л., 1921; Т., 1997), роману-трилогії про стрілец. будні «Заметіль» — «Курилася доріженька», «Перед навалою» (обидва — 1928), «У зворах Бе­скиду» (1933; 1991; усі — Львів); зб. «Мисливські оповіда­н­ня» (Він­ніпеґ; Торонто, 1964), травест.-героїч. пое­ми «Скоропад» (Нью-Йорк, 1965). Вершиною поетичної творчості К. вважають неви­дану зб. «Село» (ру­копис — у ЛНБ). Віршам властивий символізм, по­єд­наний із нар. антропоморфізмом. Посмертно опубліковано його зб. пісень «Ми йдемо в бій» (1977), лірики і прози «Неви­співані пісні» (1983; обидві — Нью-Йорк). Упорядник зб. документів про дисидент. рух «Погром в Україні» (1980) й автор перед­мови до неї. Член управи Українського літ.-мистецького клубу, Обʼ­єд­на­н­ня українських письмен­ників «Слово». У Тернополі 1990 ви­дано його стрі­лец. пісні у зб. «Як з Бережан до Кадри». Того ж року в рідному селі К. від­крито літературно-меморіальний музей і меморіальну дошку, 1994 йому встановлено памʼятник (скульп­тор П. Кулик, арх. В. Блюсюк). Його імʼям на­звано вулицю в Івано-Франківську.