Курако Михайло Костянтинович
КУРА́КО Михайло Костянтинович (11(23). 09. 1872, с. Козелля Могильов. губ., нині Білорусь — 08. 02. 1920, м. Кузнецьк, нині Новокузнецьк, РФ) — фахівець у галузі металургії, засновник вітчизняної школи доменників. Закін. 2-класну школу; домен. вироб-ву навч. самотужки, опанувавши курси з фізики та хімії. 1888–92 працював на Олександрів. пд.-рос. заводі Брянського АТ у м. Катеринослав (нині Дніпроп. металург. завод ім. Петровського); 1892–97 — на Гданців. металург. заводі (у межах м. Кривий Ріг, нині Дніпроп. обл.); 1898–1902 — на Нікополь-Маріуп. металург. заводі (нині Маріуп. металург. комбінат ім. Ілліча): від 1900 — обер-майстер; 1902–07 — на Краматор. металург. заводі (нині Донец. обл.), де від 1903 був нач. домен. цеху і збудував доменну піч власної конструкції, що за своїми показниками на той час була кращою в Рос. імперії, також сконструював перший вітчизн. скіповий підйомник для завантажування шихти, розробив оригін. конструкцію домен. горна, удосконалив фурмений прилад тощо. Розроблені ним конструкції згодом почали застосовувати на всіх металург. підприємствах Донбасу. 1908–13 та 1916–17 — нач. домен. цеху Юзів. (нині Донец.) металург. заводу, продовжив роботи з проектування автоматизов. домен. печей; 1913–15 працював на Єнакіїв. металург. заводі (нині Донец. обл.), де під його керівництвом збудовано найбільшу на той час в Європі доменну піч; 1917–20 проектував будівництво металург. заводів у Томську, Гур’євську та Кузнецьку (усі — РФ). Автор праці «План tom16_4856.tifдоменного цеха» (Енакиево, 1913; 1921). Його іменем названі вулиці у Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Маріуполі та Новокузнецьку, також ім’я К. присвоєно Гур’єв. металург. заводу; в Україні встановлено мемор. дошки на фасаді Будинку техніки у Донецьку та на будинку, де він мешкав, у Краматорську.
Рекомендована література
- Александров И., Григорьев Г. Курако // Жизнь замечательных людей. Москва, 1939. Вып. 3–4;
- Бардин И. П. М. К. Курако (к 20-летию со дня смерти) // Сталь. 1940. № 5–6;
- Бек А. Курако // Доменщики. Москва, 1946.