Курако Михайло Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курако Михайло  Костянтинович

КУРА́КО Михайло Костянтинович (11(23). 09. 1872, с. Козелля Могильов. губ., нині Білорусь – 08. 02. 1920, м. Кузнецьк, нині Новокузнецьк, РФ) – фахівець у галузі металургії, засновник вітчизняної школи доменників. Закін. 2-класну школу; домен. вироб-ву навч. самотужки, опанувавши курси з фізики та хімії. 1888–92 працював на Олександрів. пд.-рос. з-ді Брянського АТ у м. Катеринослав (нині Дніпроп. металург. з-д ім. Петровського); 1892–97 – на Гданців. металург. з-ді (у межах м. Кривий Ріг, нині Дніпроп. обл.); 1898–1902 – на Нікополь-Маріуп. металург. з-ді (нині Маріуп. металург. комбінат ім. Ілліча): від 1900 – обер-майстер; 1902–07 – на Краматор. металург. з-ді (нині Донец. обл.), де від 1903 був нач. домен. цеху і збудував доменну піч власної конструкції, що за своїми показниками на той час була кращою в Рос. імперії, також сконструював перший віт­­чизн. скіповий підйомник для завантажування шихти, розробив оригін. конструкцію домен. горна, удосконалив фурмений прилад тощо. Розроблені ним конструкції згодом почали застосовувати на всіх металург. підпр-вах Донбасу. 1908–13 та 1916–17 – нач. домен. цеху Юзів. (нині Донец.) металург. з-ду, продовжив роботи з проектування автоматизов. домен. печей; 1913–15 працював на Єнакіїв. металург. з-ді (нині Донец. обл.), де під його кер-вом збудовано найбільшу на той час в Європі доменну піч; 1917–20 проектував буд-во металург. з-дів у Томську, Гур’євську та Кузнець­ку (усі – РФ). Автор праці «План tom16_4856.tifдоменного цеха» (Енакиево, 1913; 1921). Його іменем названі вулиці у Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Маріуполі та Новокузнецьку, також ім’я К. присвоєно Гур’єв. металург. з-ду; в Україні встановлено мемор. дошки на фасаді Будинку техніки у Донецьку та на будинку, де він мешкав, у Краматорську.

Літ.: Александров И., Григорьев Г. Ку­рако // Жизнь замечательных людей. Москва, 1939. Вып. 3–4; Бардин И. П. М. К. Курако (к 20-летию со дня смерти) // Сталь. 1940. № 5–6; Бек А. Курако // Доменщики. Москва, 1946.

О. Я. Привалова

Стаття оновлена: 2016