Курашкевич Кирило Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курашкевич Кирило Володимирович

КУРАШКЕ́ВИЧ Кирило Володимирович (08. 11. 1920, м-ко Тростянець, нині смт Вінн. обл. – 16. 01. 2010, Київ) – письменник. Чл. НСПУ (1967). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. технікум журналістики, Тульчин. учит. ін-т (1940), Військ.-політ. академію (Москва, 1952). Перебував на військ. службі. Після звільнення в запас очолював Вінн. (1967–72) та Микол. (1974–83) обл. літ. об’єд­нання. Від 1984 мешкав у Києві. Працював гол. ред. вид-ва «Ази­мут-Україна». Віце-президент Укр. асоц. письменників соц.-ху­дож. літ-ри. Осн. теми творчості – події 2-ї світ. війни, боротьба за мир. Присвятив цикл віршів видат. істор. постатям та укр. пись­менникам; новелу «Ос­танній день» – І. Франкові. Його проз. твори склали зб. «Осінні ди­ми» (1986), «Сонце плакало» (1988), «Паролі міняються» (1990), «З вогню та в полум’я» (1997; усі – Київ). На низку віршів К. композитори М. Дремлюга, Р. Скалецький, В. Папаїко, Я. Поляхів­ський, В. П’ятигорський написа­ли музику. Окремі твори К. перекладено рос., білорус., молд., кабардин., балкар., чес., болгар. мовами.

Тв.: Весняні грози. Л., 1961; Чорнобривці. О., 1966; Квітнева рань. К., 1967; Калинове намисто. О., 1969; Щедре літо. К., 1970; Сонце в лютому. О., 1973; Яб­луневі світанки. О., 1977; Зустріч у вересні. О., 1980; Березнева заметіль. Сф., 1983; Монолог. К., 1988; Мій карий кінь. К., 1995; Очима Водолія. К., 1998; Сонети. К., 1999; Шляхами мрій. К., 2000; Перехрестя. К., 2002; Вибрані твори: У 2 т. К., 2002; Вдогін за весною. К., 2003.

Літ.: Дереч Д. Рідна тема // ЛУ. 1966, 21 черв.; Перебийніс П. Аромат чорнобривців // Вінн. правда. 1966, 24 лис­топ.; Бортняк А. Запашне літо // Там само. 1967, 7 лип.; Буглов М. Щедрість // Жовтень. 1972. № 7; Бедзик Ю. Кирило­ві Курашкевичу – 75 // ЛУ. 1995, 28 груд.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2016