Куренко Марія Михайлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куренко Марія Михайлівна

КУРЕ́НКО Марія Михайлівна (справж. – Куренкова; Куренко Мария Михайловна; 02. 01 (за ін. даними – 16. 03). 1890, м. Томськ, нині РФ – 17. 05. 1980, Нью-Йорк) – російська співачка (лірико-колора­турне сопрано), педагог. 1902 разом із сім’єю переїхала до Москви. Закін. Моск. ун-т (юрид. ф-т) та консерваторію (кл. У. Ма­­зетті; обидва – 1913). Того ж року була запрошена до Києва для запису на грамплатівки (фір­ма «Аристотипія»). 1914 дебютувала в партії Антоніди (опера «Життя за царя» М. Глінки) у Хар­ків. опері. Того ж року почала виступати в Опері С. Зиміна (Мос­ква). 1922–23 перебувала на гас­тролях у Києві. 1925 разом із сім’єю емігрувала до Риґи, де була солісткою опери; здійснила гастрол. турне країнами Європи. 1926 виступила у «Ґранд-опера-компані» (м. Лос-Ан­дже­лес, США), згодом в опер. театрах і на концерт. естраді найбільших міст Америки і Канади. Брала участь у радіоконцертах. Виступала з найвідомішими симф. оркестрами США – Бостон., Філадельфій., Нью-Йорк. та ін. Під час 2-ї світ. війни давала благодійні концерти, зокрема для підтримки військ. шпиталів у СРСР. Співала у Білому домі на запрошення Т. Рузвельта. Багато зробила для популяризації рос. музики за кордоном. У концерт. репертуарі були присутні твори М. Мясковського, Т. Хрєнникова, П. Чайковського, С. Рахманінова, О. Гречанінова, І. Стравинського, С. Прокоф’єва та ін. 1937 у Нью-Йорку провела концерт пам’яті О. Пушкіна, де виконала твори, напис. на вір­ші поета композиторами М. Глін­кою, О. Даргомижським, О. Боро­діним, М. Мусоргським, М. Рим­ським-Корсаковим, П. Чайковським, О. Глазуновим та ін. Здійснила низку записів на грамплатівках. Викладала спів у муз. коледжах США.

Партії: Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Віолетта, Джіль­да («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Манон (однойм. опера Ж. Массне), Марґарита («Фауст» Ш. Ґуно, «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Мікаела («Кармен» Ж. Бізе), Лакме (однойм. опера Л. Деліба).

Літ.: Руденко В. Русский соловей // Голос Родины. 1991. № 6.

О. П. Кушнірук

Стаття оновлена: 2016