Курили - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курили

КУРИ́ЛИ – рід гончарів. Уродженці с. Постав-Мука, нині Чорнухин. р-ну Полтав. обл.; померли там само. Спеціалізувалися на виготовленні полив’яних поліхром. мисок (5 різних діаметрів) з червоної глини, оздоблених укр. традиц. нар. візерунками, що користувалися широким попитом на базарах і ярмарках не лише Полтавщини, а й Лівобереж. України. Також виробляли горщики, глечики для молока, тикви для води, форми для пасок, вазони. Продукцію, виготовлену К., забирали перекупники з с. Верба, що на Чернігівщині. У Степана (? – ?) були син Петро (? – 1917), онуки Василь (1880 – 1934), Йосип (01(13). 11. 1901 – 06. 11. 1984) та Яків (1869/72 – 1934/37). У Василя – сини Ти­міш (1900 – 18. 01. 1969) і Пилип (1901/05 – 1941/45), які брали участь у 2-й світ. війні, старший перебував у нім. полоні, після війни гончарював і вивозив вироби на продаж. Їхня сестра Надія (1911 – ?) гончарювала до 1950-х рр. Сини Йосипа: Мико­­ла (28. 07. 1929 – 07. 11. 1988) і Василь (? – ?). Син Тимоша – Іван (10. 10. 1923 – 12. 04. 1995) ремеслу вчився у батька, отримав середню освіту, був остарбайтером у Німеччині, виробляв ужитк. посуд до 1966. Яків Петрович служив піхотинцем під час рос.-япон. війни 1904–05, на гончар. крузі виготовляв ли­ше миски. Його син Явдоким (01(14). 08. 1910 – ?) від 15-ти ро­­ків робив миски, горщики, глечики; учасник 2-ї світ. війни, був пораненим і не гончарював. Ін. гілка роду К.: Давид (? – ?), його сини – Карпо (1894 – 1947), Єв­­ген (? – 1918/20) і Пилип (1902 – 1987). Євген Давидович виготовляв великий за розмірами посуд, зокрема макітри, учасник більшов. перевороту 1917, вби­­тий. Пилип Давидович навч. ре­­меслу у братів, гончарював від 16-ти р., виробляв миски й посуд невеликих розмірів, працював у колгоспі. Кар­по Давидович спеціалізувався на виготовленні мальов. мисок і працював у колгоспі. Його син Петро (1924 – 19. 01. 1991) також робив посуд, виховував синів Явдокима та Івана. Ще з роду К.: Федір (? – ?), його сини Ісак (1870? – 1922) і Сидір (09. 05. 1888 – 10. 11. 1980), який закін. церк.-парафіял. школу, працював у кол­­госпі. Сини Ісака – Кирило (1904 – 06. 12. 1980) та Іван (вересень 1909 – 1944) вчилися у церк.-парафіял. школі, ремеслу навч. у батька, учасники 2-ї світ. війни, працювали у колгоспі. Їхній товар вивозили перекупники з Чернігівщини, а також продавали на Полтавщині й Чернігівщи­­ні. Федір Максимович (1881 – 04. 11. 1966) усе життя гончарю­­вав, виготовляв також верхи для хат, традиц. нар. іграшки.

Літ.: Ханко О. Славетні українські гончарські роди з Поставмук // Зап. НТШ: Пр. Секції етнографії та фольк­­лористики. Л., 2002. Т. 242.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2016