Курилівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курилівка

КУРИ́ЛІВКА – село Куп’янського району Харківської області. Курилів. сільс. раді підпорядк. села Новоосинове, Подоли та с-ще Піщане. Знаходиться на р. Лозоватка (притока Осколу, бас. Дону), за 120 км від обл. центру, за 8 км від райцентру та за 5 км від залізнич. ст. Куп’янськ-Вузлова. Зх. околиці К. прилягають до смт Куп’янськ-Вузловий. Пл. 4,03 км2. За переписом насел. 2001, у Курилів. сільс. раді проживали 8191 (у К. – 3620), станом на 2015 – 7,5 тис. (у К. – 3360) осіб; переважно українці. Перші поселенці козац. слобід Купинка (від 1786 – Куп’янськ) та Пристін (нині село Куп’ян. р-ну) Харків. полку привозили влітку на тер. сучас. К. вулики, щоб бджоли збирали мед з довколиш. різнотрав’я. Згодом вони почали будувати невеликі житла (переважно землянки) та перестали повертатися з пасіками на зиму додому. За нар. переказами, село назване так тому, що в морозну погоду над їхніми дахами «курилися» стовпи диму. 1780–1923 – у складі Куп’ян. пов.; 1779–96 – Воронез. намісництва; 1765–79 та 1797–1835 – Слобід.-Укр., 1835–1925 – Харків. губ.; 1923–30 – Куп’ян. округи; від 1923 – Куп’ян. р-ну, від 1932 – Харків. обл. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1936 у Новоосиновому за наказом більшовиків зруйновано церкву Святого Духа. Від 24 червня 1942 до 2 лютого 1943 – під нім.-фа­­шист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На поч. лютого 1943 у К. розташовувався штаб і команд. пункт 172-ї стрілец. дивізії, яка звільняла Куп’янщину. 1952 на базі військ. аеродрому збудовано військ. м-ко К.-1. До 2000 у ньому дислокувався авіац. полк Харків. військ. авіац. уч-ща, у якому, серед інших, проходив практичну льотну підготовку космонавт, двічі Герой Рад. Союзу О. Леонов. 1954 до Курилів. сільс. ради приєднано Подолян. сільс. раду. 1966 у К. мешкали 5560 осіб. Нині у селах Курилів. сільс. ради функціонують 4 заг.-осв. школи (у К. – ліцей, при якому діє музей авіації та космонавтики), 2 дитсадки; 3 Будинки культури, 4 б-ки; 4 амбулаторії, 2 фельдшер.-акушер. пункти. У К. збереглася дерев’яна церква Івана Богослова, перевезена 1854 (за ін. даними – 1872) із с. Петропавлівка (нині Куп’ян. р-ну). За переказами місц. вірян і настоятелів курилів. парафії, храм спочатку побудували 1625 на тер. Куп’янська й освятили на честь Миколая Чудотворця. Через понад 135 р. після того, як священик висвятив у царі самозванця, який стверджував, що він Петро ІІІ, рос. імператриця Катерина ІІ наказала покарати обох і знищити церкву. Однак купинчани розібрали її та перевезли волами у Петропавлівку (за ін. даними, у цьому селі вона з’яви­лася у 1-й чв. 19 ст. – як пересувна або новозведена), де церква була переосвячена на честь євангеліста Івана Богослова. Більшовики заборонили проведення богослужіння, спочатку в храмі облаштували зерносховище, потім – кінотеатр, а у перші роки війни – їдальню для солдат. Від 1944 – знову у користуванні прихожан (від 1991 діє громада УПЦ МП). 2008 церкву капітально відремонтували. Тоді реставратори на горищі розкрили фрески, створені в стилі кін. 17 – поч. 18 ст. За твердженням фахівців, термін служби деревини на Слобожанщині бл. 150 р., за рідкіс. винятками (Микол. церква у смт Віль­шани Дергачів. р-ну, 1753; Введен. церква у смт Введенка Чугуїв. р-ну, 1777). Нині встановити точний вік Курилів. храму досить проблематично, навіть якщо провести експертизу дерева та фарби, адже час від часу майстри замінювали підгнилі колоди на нові. Тут похов. льотчика, Героя Рад. Союзу І. Чучвагу, який загинув 12 березня 1943. У К. побували льотчик, тричі Герой Рад. Союзу І. Кожедуб, космонавти Г. Титов, А. Філіпченко, В. Ляхов, Ю. Романенко.

Літ.: Удовик І. М., Кукса М. Ф. Украї­на, Слобожанщина, Куп’янщина. Кн. 1. Куп’янськ, 1998; Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. Х., 2009.

В. В. Серпокрил

Стаття оновлена: 2016