Коростишівський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коростишівський район

КОРОСТИ́ШІВСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у південно-східній частині Житомирської області. Межує з Радомишл., Черняхів., Житомир., Анд­­рушів., Попільнян. і Брусилів. р-нами Житомир. обл. Утвор. 1924. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від липня 1941 до грудня 1943 – під нім.-фа­­шист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинуло 5117, на при­­мус. роботи до Німеччини вивезено 2875 жит. Від 1990 – у сучас. межах (зі Сх. частини К. р. утвор. Брусилів. р-н). Пл. 973 км2. Насел. 43 444 особи (2001, складає 90,2 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну – м. Коростишів і 63 сільс. насел. пункти. Лежить у межах Поліської низовини. Поверхня – низовинна плоска, моренно-зандрова рівнина. Корисні копалини: буре вугілля, торф, гра­­ніт, лабрадорит, габро. Протікають р. Тетерів (бас. Дніпра) та її притоки Бистріївка, Дубовець, Здвиж, Ів’янка, Мика. Ґрунти пе­­реважно дерново-підзолисті, є торфово-болотні. У р-ні ростуть сосна, дуб, береза, вільха, осика. Об’єкти природно-заповід. фонду: заказники Конвалія (ботан.), Боброве болото (заг.-зо­­ол.), Галове болото (гідрол.), па­­м’ятки природи Грабчаковий ліс (ботан.), Відслонення пегматиту (геол.), пам’ятки садово-парк. мист-ва Кмитів. і Коростишів. пар­­ки (усі – місц. значення). Гол. підпр-ва розташ. у райцентрі. Рослинництво – зерново-льонарсько-картоплярського, тваринництво – м’ясо-молоч. напрямів. Пл. с.-г. угідь 43,7 тис. га, з них орних земель – 39,13 тис. га, багаторіч. насаджень – 635 га, сіножатей – 2,26 тис. га, пасовищ – 1,6 тис. га. Працюють бл. 50 агроформувань. Заг. протяж­­ність автомоб. доріг становить 252,6 км. У К. р. – 32 заг.-осв. школи, 19 дитсадків, аграр. ліцей, пед. коледж; 12 Будинків культури, 27 клуб. установ, 35 б-к, муз. і художня школи, Коростишівський народний історичний музей, Кмитівський музей образотворчого мистецтва ім. Й. Буханчука; рай. лікарня, 2 поліклініки, 8 амбулаторій, 25 фельдшер. і фельдшер.-аку­­шер. пунктів., санаторій «Тетерів», обл. протитуберкульоз. са­­наторій «Лісова казка». Виходить «Коростишівська газета». Діють 28 реліг. громад, зокрема УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, християн ві­­ри євангельської, старообрядців. Пам’ятки арх-ри: церква Різдва Богородиці у с. Старосільці (1773), церква св. Миколая у с. Слобідка (1895), церква св. Марії-Маґдалини у с. Харитонівка (1918), садиба у с. Кмитів (кін. 19 ст.). У с. Городське – давньорус. городище літопис. м. Гродеськ (пам’ятка арх-ри нац. значення). Серед видат. уро­­дженців – металознавець О. Білоцький (с. Віленька), економіст А. Герасимович (с. Горіхове), зоотехнік Е. Доротюк (с. Щигліївка), лікар-гематолог О. Кучук, лікар, філософ С. Черкасов (оби­­два – с. Студениця), історик І. Ні­­колаєнко (с. Старосільці), пра­­вознавець О. Терещук (с. Здвиж­­ка); поет, бібліограф О. Шварцман (с. Вільня), учасник правозахис. руху, поет М. Волинець (с. Іванівка, нині Травневе); архітектор П. Римар (с. Березівка, нині Садове); скульп­­то­­ри Й. Мар­чинський (с. Грубсь­­ке), Й. Садов­ський (засл. діяч мист-в УРСР; с. Струцівка); Герої Рад. Союзу І. Журило, Ф. Шевчук (обидва – с. Березівка), І. Луференко (с. Ве­ликі Комарища), Ф. Печенюк (с. Торчин).

Літ.: Васильчук О. Моє рідне село [Кам’яний Брід] // Кожному мила своя сторона: Краєзнавчі нариси про видат. людей, минуле Житомирщини, обряди та звичаї населення краю. К., 1998. Ч. 2; Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична: краєзнавчі на­­риси. Ж., 2009.

В. М. Слівінський

Стаття оновлена: 2014