Курилко Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курилко Михайло Іванович

КУРИ́ЛКО Михайло Іванович (31. 05(12. 06). 1880, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. – 01. 03. 1969, с. Малаховка Моск. обл.) – художник театру, архітектор. Засл. діяч мист-в РРФСР (1955). Проф. (1940). Сталін. премія (1950). За­кін. у С.-Петербурзі вище худож­нє уч-ще при АМ (1913) та археол. ін-т (1914). Оформляв виста­­ви у театрах Москви, Ленінграда (нині С.-Петербург), Києва. 1924–28 – гол. художник Великого театру у Москві, де оформив балети: «Есмеральда» Ч. Пу­ньї (1926), «Червоний мак» Р. Ґлі­єра (1927; 1949), «Хованщина» М. Мусоргського (1928). Викладав 1914–24 у Ленінграді; у Москві: 1939–46 – в архіт. ін-ті, 1946–60 – в ін-ті ім. В. Сурикова. Брав участь 1930–33 у створенні про­екту приміщення Новосибір. теа­тру опери та балету з оригін. ку­пол. перекриттям без контрфорсів. Оформив вистави: «Принцеса Турандот» Дж. Пуччіні (1929; Одес. театр опери та балету), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1934), «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1935; обидві – Київ. театр опери та балету ім. Т. Шевченка). У сценографії поєднував живописні прийоми з конкрет. архіт. побудовою зорового образу вистави. Створював переконливі масштабні декорації до опер. вистав, сполучаючи умов. театр. конструктив. принцип із широкою тонал. гамою колориту. Окремі роботи зберігаються у МТМК України (Київ).

В. Т. Габелко

Стаття оновлена: 2016