Курило Василь Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курило Василь Олексійович

КУРИ́ЛО Василь Олексійович (псевд. – Орест; 02. 04. 1921, с. Церковна, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. – 01. 05. 2004, Львів) – учас­ник національно-визвольного руху. Навч. у Станіслав. духов. семінарії (нині Івано-Франківськ) та на літ. ф-ті Подєбрад. ун-ту (Чехо-Словаччина). 1941 про­­йшов юнац. військ., пропагандист. і мед. вишкіл ОУН. Працював у підпіл. ред. і друкарнях УПА. 7 листопада 1946 заарешт. під час лікування у підпіл. шпиталі в Станіславі, 27 лютого 1947 за звинуваченням у зраді батьківщині засудж. до 10-ти р. ув’яз­нення. Покарання відбував у воркутин. таборах (РФ). Брав участь у діяльності ОУН–Північ, підготовці й проведенні 1953 повстання на 29-й шахті. 1957 звільнений, жив і працював у селах Львів. обл. та Львові. Роз­повсюджував самвидав, збирав інформацію про політ. пере­слідування в СРСР, упорядкував машинописну збірку матеріалів «Прометей». 30 січня 1980 за­­арешт. вдруге, за звинуваченням у проведенні антирад. агітації і пропаганди засудж. до 10-ти р. позбавлення волі у таборах особл. режиму та 5-ти р. заслання. 1987 звільнений. Опублікував спогади про В. Стуса, О. Тихого, Ю. Литвина, В. Марченка.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2016