Курилюк Кароль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курилюк Кароль

КУРИЛЮ́К Кароль (Kuryluk Karol; псевд. – Piotr; 27. 10. 1910, м. Збараж, нині Терноп. обл. – 09. 12. 1967, Відень, похов. у м. Краків, Польща) – польський журналіст, політичний діяч. Навч. у Львів. ун-ті. Співзасн., 1934–39 – гол. ред. часопису «Сигнали». Співпрацював із КПЗУ. Один з організаторів 1936 з’їзду працівників культури у Львові. Після встановлення 1939 у Львові рад. влади працював у ред. г. «Червоний штандар» та «Nowe widnokręgi». Під час нім. окупації від 1942 брав участь у діяльності підпіл. прокомуніст. орг-ції «Нар. гвардія» (згодом комуніст. пропаганда оголосила її інтернац. підпіл. орг-цією «Нар. гвардія ім. І. Франка»). Після повернення до Львова рад. військ 1944 організував місц. відділ. прокомуніст. Союзу польс. патріотів. У тому ж році переїхав до м. Люблін, де очолював перший у повоєн. Польщі літ. ж. «Odro­dzenie»; водночас 1947–49 – зав. літ. відділу польс. радіо; 1949–51 – дир. Держ. видавн. ін-ту; 1951–56 – голова Центр. видавн. служби; 1956–58 – міністр культури і мист-в Польщі; 1959–64 – посол Польщі в Австрії; від 1965 – дир. Держ. наук. вид-ва Польщі.

А. М. Козицький

Стаття оновлена: 2016