Курінь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курінь

КУРІ́НЬ – основна військово-адміністративна одиниця Запорозь­кої Січі; тактичний підрозділ Легіону Українських Cічових cтрільців, Армії Української Народної Рес­публіки, Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії. Первісно К. називали невеликі тимчас. споруди із гілля, соломи або очерету, які зазвичай зводили на баштанах, пасіках, рибал. і мислив. угіддях уходники-промисловці для захисту від сонця та дощу; згодом – великі хати без кімнат і перегородок, які будували з дуба, липи чи осокору навколо січового майдану і де могли проживати до кількасот козаків (ін. назва – касарня). Частина козаків (залога та новоприйняті) постійно мешкала у К., частина – час від часу. Кожен К. мав назву, найчастіше від назви місцевості, з якої походили козаки, зокрема Полтав., Уман., Канів., Корсун., Батурин., значок або прапор, і вів власне госп-во (у колектив. власності знаходилися шинки, торг. ятки, угіддя, промисли, човни тощо). Кількість К. на Запороз. Січі не була постійною і зростала від 7-ми у 16 ст. до 38-ми у 1-й пол. 18 ст. На чолі кожного з них стояв курін. отаман, якого обирали козаки на 1 р. До старшини належав також курін. хорунжий (опі­кувався значком або прапором). Курінні отамани завжди залишалися на Січі й відряджали у походи козаків на чолі з наказним курін. отаманом і хорунжим, яким підпорядковували 25–30 осіб. Під час 1-ї світ. війни Легіон УСС складався із 2-х К., кожен із яких мав 4 сотні (по 100–150 осіб кожна), та одного напівкуреня. Першою регуляр. укр. військ. частиною періоду Визвольних змагань 1917–21 став Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців. К. піхот. частин УГА, Армії УНР й УПА, як правило, нарах. 3 сотні стрільців і тех. підрозділи, однак їхня кількість і склад часто змінювалися (див. також Буковинський курінь, Гуцульський курінь УГА, Жидівський курінь УГА).

Літ.: Жидівський курінь // УГА у 40-річ­чя її участі у визв. змаганнях (мат. до історії). Вінніпеґ, 1958; Кузич І. До історії Гуцульського куреня // Гуцулія. 1969. Ч. 2; Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Т. 1–3. Л., 1990–91; Дуда А., Старик В. Буковинський курінь у боях за українську державність. 1918–1941–1944. Чц., 1995; Голубко В. Армія Укра­їнської Народної Республіки: 1917–1918. Л., 1997; Військове будівництво в Укра­їні у ХХ ст. К., 2001.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2016