Курінька - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курінька

КУРІ́НЬКА – село Чорнухинського району Полтавської області. Куріньків. сільс. раді підпорядк. села Нетратівка та Скибинці. Знаходиться на лівому березі р. Удай (притока Сули, бас. Дніпра), за 200 км від обл. центру, за 180 км від Києва, за 23 км від райцентру, за 18 км від залізнич. ст. Пи­рятин, за 5 км від автошляху Пи­рятин–Шостка та за 3 км від ландшафт. заказника заг.-держ. значення Червонобережжя. Пл. 2,2 км2. За переписом насел. 2001, проживали 342 особи; ста­ном на 2015 – 202 особи; переважно українці. Між К. і Скибинцями виявлено поселення епохи бронзи, над Удаєм – залишки укріплення 17–18 ст. Уперше К. згадується в писем. джерелах у 1-й чв. 17 ст. Відомо, що село кілька разів руйнували, зокрема під час нападів татар, 1619 його відбудували. К. позначена на карті, укладеній 1650 франц. інж. Ґ. де Бопланом. За нар. переказами, назва походить від слова «курінь», що свідчить про козац. уклад життя та сусп. орг-цію перших поселенців. 1628 було 5, 1666 – 47, 1730 – 152, 1781 – 107 дворів. До кін. 1640-х рр. навколишні землі на­лежали князю Я. Вишневецькому. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–58 – сотенне м-ко Кропивнян., 1658–59 – Іркліїв., 1659–61 та 1757–82 – Лубен. пол­ків. 1661–1757 – село Чорнус. сот­ні Лубен. полку. У 1770–80-х рр. К. належала генерал-майору Хорвату, вдові підскарбія Маркевича. 1776 зведено дерев’яну церкву Воскресіння Господнього (1892 її поставлено на муров. цоколь, прибудовано дзвіницю; не збереглася). Наприкінці 18 ст. збиралися 3, у серед. 19 ст. – 2 яр­марки на рік. 1781–1802 – м-ко Лубен., 1802–1923 – Лохвиц. пов.; 1781–96 – Київ. намісництва, 1796–1802 – Малорос., 1802–1925 – Полтав. губ. 1859 мешкали 1756 осіб, нараховувалося 297 дворів, 1900 – відповідно 2249 і 324, 1910 – 1994 і 336. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. Від 2-ї пол. 1920-х рр. – село. 1923–62 та від 1965 – у складі Чорнухин., 1962–65 – Пирятин. р-нів; 1923–30 – Лубен. округи; 1932–37 – Харків., від 1937 – Полтав. обл. 1923 проживали 2001, 1927 – 2050 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жерт у К. – 215 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 18 вересня 1941 до 18 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни загинули 94 жит. 1884 меш­кали 451, 1990 – 437, 2009 – 188 осіб. Нині працює ТОВ «Повстинаагроальянс», яке обробляє понад 4 тис. га земел. угідь. У К. – заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Збереглася будівля земської школи, зведена 1912 за проектом О. Сластьона. 2010–15 для задоволення реліг. потреб Куріньків. сільс. ради у Скибинцях споруджено Свято-Воздвижен. церкву. Встановлено пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світ. війни, пам’ятні знаки жертвам голодомору та полоненим рад. воїнам, яких убили по­ліцаї. Серед видат. уродженців – геоботанік, флорист Ф. Гринь, поет, перекладач, дисидент Д. Шуп­та.

Літ.: Модзалевский В. Л. Очерки по истории Лохвицкой, Сенчанской, Чор­нуской, Куренской и Варвинской сотен, вошедших в состав Лохвицкого уез­да // Лохвиц. истор. сб. К., 1906; Зуб Т. С. Чорнухинщина: минуле і сьогодення: Істор.-краєзн. нарис. Чорнухи, 1997; Чорнухинщина туристична: Путівник. Чорнухи, 2008; Шупта Д. Р. Герб Куріньки і печатка Курінської сотні // Зоря Полтавщини. 2012, 16 жовт.; Булда М. І. Щодень ішли у небуття… Хроніка Голодомору 1932–1933 років у Чорнухинському районі Полтавської області. Га­дяч, 2013.

В. М. Голуб

Стаття оновлена: 2016