Курман Євген Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курман Євген Васильович

КУРМА́Н Євген Васильович (15. 10. 1967, Київ) – режисер, педагог. Засл. діяч мист-в України (2016). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1994; майстерня Р. Коломійця), де викладав 2001–03 на каф. режисури та майстерності актора (нині ун-т театру, кіно і телебачення). 1995–99 – реж.-поста­новник ТЮГу на Липках, 2000–04 – Молодого театру (обидва – Київ), 2007–12 – Донец. укр. муз.-драм. театру; 2006–07 – реж. Нац. центру театр. мист-ва ім. Леся Курбаса (Київ); від 2012 – гол. реж. Кіровогр. укр. муз.-драм. театру ім. М. Кро­пивницького. 1999 при Київ. па­лаці дітей та юнацтва організував театр. школу «INCUNABULA», у якій 1999–2007 працював худож. кер. і реж. Режисер. манері притаманні оригін. худож. почерк і стиль, характерний створенням незвичай. масштаб. сце­ніч. картин, яскравою громадян. позицією, блискучим вирішенням образу вистав із високим поетично-естетич. звучанням.

Вистави: «Тугеза» А. Дяченка (1992), «Контрабас» П. Зюскінда (1997), «Ру­­салонька» Л. Разумовської (2000), «Се­­вільські заручини» за п’єсою «Дуенья» Р. Шерідана (2001), «Звичайне диво» Є. Шварца, «Історія солдата» на музику І. Стравінського (обидві – 2004), «Качине полювання» О. Вампілова (2005), «Маруся Чурай» за Л. Костенко (2006), «Гоголь з Google» (2007; Ґран-Прі міжнар. фестивалю моновистав, 2010, Пріштіна), «Світанкова фея» А. Касони, «Непорозуміння» А. Камю (обидві – 2008), «Леонардо. Любов, якої не було» К. Брейтбурга, Є. Муравйова (2011).

Літ.: Пасічник О. Від Дуеньї до Руса­лоньки – все вгору та вгору! // Cтолиця. 2001, 26 січ.; Липківська А. Загадкова Маруся Чурай // День. 2006, 13 жовт.; Її ж. Світ у дзеркалі драми. К., 2007; Загурська Е. Приречене кохання // Кіно-Театр. 2007. № 1; Любарський Р. Театр не має права бути неживим // Нар. слово. 2012, 11 жовт.

В. П. Шурапов

Стаття оновлена: 2016