Курманович Віктор Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курманович Віктор Йосипович

КУРМАНО́ВИЧ Віктор Йосипович (26. 02. 1876, с. Вільшаниця, нині Велика Віль­шаниця Золочів. р-ну Львів. обл. – 18. 10. 1945, Одеса) – військовик. Генерал-чотар УГА. Навч. у Золочів. г-зії, закін. кадет. школу в передмісті Кракова, Військ. академію у Відні (1902). Служив у розвідув. відділі Ген­штабу армії Австро-Угорщини, напередодні 1-ї світ. війни здійснив кілька нелегал. поїздок до Росії. У ході однієї з них 1914 заарешт. у м. Ковель (нині Волин. обл.), однак 1915 обміняний на полоненого флігель-ад’ю­танта царя Миколи ІІ. Командував піхот. полками на рос. та італ. фронтах. У грудні 1918 всту­пив до УГА: ком-р групи «Північ», від січня 1919 – ком-р 1-го Галиц. корпусу, від лютого того ж року – начштабу УГА, Військ. міністр ЗУНР. Після відходу за р. Збруч і об’єднання Армії УНР й УГА у серпні 1919 – генерал-квартирмейстер штабу Гол. ота­мана УНР С. Петлюри у боях з більшов. та денікін. військами. 1920–23 – ком-р інтернов. бригади УГА у таборі в м-ку Йозефов (Чехо-Словаччина). Від 1923 мешкав у Відні, співпрацював з УВО й ОУН. Під час 2-ї світ. війни став одним з організаторів дивізії «Галичина» (почес. голова її Військ. управи). Навесні 1945 заарешт. органами рад. військ. контррозвідки, помер в ув’яз­ненні.

Літ.: Життєписи українських вождів. Кам’янець-Подільський, 1919; Ключен­ко О. Генеральна Булава УГА // Літопис «Червоної Калини». 1931. Ч. 4; Яро­славин С. Визвольна боротьба на західно-українських землях у 1918–23 рр. Філядельфія, 1956; Литвин М., Наумен­ко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2016